Основною протитанковою міною, як у Збройних Силах України, так в армії РФ на рівні 2021 року залишилась ТМ-62, яка була розроблена ще на початку 60-х років, а також її численні модернізації.
Ця доволі проста фугасна міна на 6,5-8 кг вибухової речовини, яка має основний і найрозповсюдженіший підривач контактної дії, тобто реагує виключно при наїзді на неї авто чи бронетехніки, вибухаючи під колесом або гусеницею. За час її існування, до неї звісно були додані й інші підривачі, включно з магнітними, які реагують на велику масу металу.
Але відсталість технологічної бази СРСР, капризність самих детекторів, які були надчутливими, а такоже ненадійність елементів живлення сформували доволі негативну репутацію, як таких підривачів, так і спеціалізованих "магнітних" мін на кшталт ТМ-72.
Аналогічні проблеми спіткали й спеціалізовану протитанкову міну направленої дії ТМ-83, яка хоча і мала повний набір сенсорів, включно з сейсмічним детектором та інфрачервоним датчиком, замість 30 діб за "паперовими" характеристиками на практиці "жила" 5-10 діб через те, що батареї в ній доволі швидко розряджались.
Саме тому ЗСУ, отримавши протитанкові міни від західних союзників, а мова, як мінімум йде про французькі HPD, німецькі DM12, DM22 та DM31, використання яких вже зафіксовано, отримали значну перевагу над ворогом.
Французький HPD
Французька серія мін HPD (Haut Pouvoir de Destruction) справедливо можливо вважати витвором зброярського мистецтва. Перше покоління мін HPD-1 з’явилось ще у 80-х роках і вже на цій стадії отримала весь набір можливостей, які забезпечують її ефективність.
HPD, яка закладається під шар ґрунту, має сейсмічний та магнітний сенсори. Перший "слухає" вібрації й коли наближається техніка противника він активує магнітний датчик, який фіксує саме великі металеві об’єкти, на кшталт бронетехніки. Він має закладену мінімальну чутливість для того, щоб, наприклад, не спрацювати на легкову автівку, а лише на техніку вагою від 8 тонн, тобто на БТРи, БМП, танки, або завантажені боєприпасами вантажівки.
Як тільки така техніка проїжджає над міною HPD вибухає заряд, який відкидає землю над міною, через лічені долі секунди спрацьовує основна бойова частина з так званим "ударним ядром" - сформованим уражаючим елементом, який летить на швидкості декілька кілометрів за секунду. Завдяки величезній енергії вона пробиває від 70 мм броні, чого вистачає для знищення будь-якої бронетехніки, враховуючи те, що броня на днищі традиційно одна з найтонших.
У версії HPD-2 міна отримала пробиття до 150 мм, а також можливість закладання на глибину до 1,5 метрів. А у версії HPD-3 доданий цифровий програматор. Міни HPD мають захист від розмінування, зокрема вони чутливі до сигналів міношукача. Також вона має механізм самодезактивації (без вибуху) і встановлюється на строк до 30 діб, після чого її можливо дістати та підготувати до повторного закладення.
Німецька міна DM31
DM31 була розроблена наприкінці 80-х років і є класичною протитанковою міною з магнітним підривачем та кумулятивною дією. Закладається у ґрунт на невелику глибину. Під час проїзду над міною металевого об'єкта вистрілюється кришка міни, яка розчищає насипану над нею землю і спрацьовує кумулятивна бойова частина.
Міна закладається на строк 38-42 діб, після чого дезактивується та може бути підготовлена для повторного використання. Вкрай незвичною та навіть характерною для педантичних німців рисою міни є сигналізація DM31 того, що вона самодезактивувалась: міна підіймає червоний прапорець, для того, щоб показати де вона знаходиться.
Німецькі міни DM12 і DM22
DM12 та DM22, також відомі, як PARM 1 та PARM 2, фактично не є "мінами" у звичному для пересічної людини пристроєм. По суті це автоматизований протитанковий гранатомет, який вистрілює кумулятивну гранату з пробиттям понад 100 мм, яка пробиває техніку у борт.
DM12 та DM22 використовують оптоволоконний кабель, який розмотується через дорогу по якій може йти бронетехніка противника, довжина кабелю становить 40 метрів. Як тільки кабель пошкоджується, то міна активується і вистрілює реактивну гранату у борт бронетехніки чи автівки.
Також відомо, що для цієї міни існує інфрачервоний сенсор, який збільшує дальність дії до 60 метрів. А у новішій DM22, яка має аналогічні засоби активації дальність збільшена до 100 метрів та збільшено пробиття. Строк самодезактивації становить 40 діб.
Але західні протитанкові міни, окрім значно вищої надійності та потужності, мають ще одну вкрай важливу перевагу - вони маловідомі для російських саперів, бо в абсолютній більшості випадків, ворог мав справу лише з радянськими розробками.
Звісно саперам РФ добре відомі й особливості й характеристики західних мін, але одна справа бачити їх лише на картинках, зовсім інша розміновувати самостійно.
