Президент США Дональд Трамп похвалився, що за 100 днів на посаді побив усі рекорди, встановлені попередніми адміністраціями США. Серед гасел своєї виборчої кампанії він багато уваги приділяв темі досягнення миру в Україні, обіцяючи домовитись "за 24 години". Однак після перших 100 днів президентства Трампа Білий дім окреслює плани на наступні 100 днів і, серед іншого, включає в цей список мирні переговори.
Насправді президент США не розуміє, як завершити перемовини. Зустріч Трампа з президентом України Зеленським у Римі спровокували сплеск провоєнної риторики з Кремля (Шойгу і Патрушев задали тон про майбутню війну з Європою). Але, також, вони унаочнили одну важливу річ: Білий дім відтерміновує вихід з переговорів через те, що просто не розуміє, як це зробити.
Почати, напевне, потрібно з рейтингів Трампа. Їхнє падіння не може не впливати на Білий дім. І баланс підтримки Росії/України явно не подобається електорату. Це не значить, що завтра не відбудеться чергового кульбіту, але це є вагомим стримуючим фактором.
Поки переговори, багато в чому, змушений ставити на паузу саме Трамп.
Адже формула: "якщо Росія не захоче, ми введемо санкції, а якщо Україна не захоче, ми перестанемо давати зброю" зайшла в глухий кут. В Кремлі миру не хочуть, але санкції ще далеко. А з Україною "казус" пʼяти днів без розвідданих вплинув на воєнне лоббі США, яке дуже негативно зреагувало на те, що найближчі партнери почали думати про відмову від американської зброї. Плюс, не треба забувати, що ми є частиною ширшого переговорного процесу США - ЄС-Україна. А це прямо "конфліктує" із проросійською лінією частини переговорників.
Президент США Дональд Трамп явно не хоче (не готовий) до різкого розвороту проти Росії. Йому (його оточенню) явно подобається ідея винесення за дужки питання України в двосторонньому форматі. Але поки цей процес гальмується санкціями, зняття яких без миру впирається в рейтинги.
Коли ми говоримо про санкції, то маємо памʼятати: для Путіна на 2025 рік важливішим є не стільки зняття санкцій, скільки не введення нових. Зняття санкцій - це програма максимум. Тож головна ціль діалогу з Трампом зараз - це збереження сьогоднішнього статус-кво.
З точки зору логіки, Путіну було б вигідно піти на угоду з Трампом і зняти санкції зараз.
Але він явно хворий міфічними захопленнями цього літа – літнім наступом.
Цю ідею підтримало його найближче оточення (перш за все - Чемезов, Патрушев, Кірієнко, Ковальчуки та Ушаков).
Тому, для підтримання діалогу з Трампом, думаю, можуть бути зроблені певні додаткові економічні пропозиції. Але, схоже, в діяльності Дмітрієва, який відповідає за цей напрямок, відбувається італійський страйк ключових гравців російської бюрократії. За цим треба окремо спостерігати, адже у Дмітрієва є особлива опція - персональна розмова з Путіним.
Ще один момент - ідея Путіна про двосторонні переговори без попередніх умов. Це – пастка. Адже входити в такі переговори - це вийти з формату Україна-РФ-США-ЄС без будь-яких гарантій і дати можливість США умити руки. Такі переговори можливі тільки після погодження всіма сторонами базових принципів перемирʼя. І дуже важливо, щоб цю ідею не почали просувати американці. Це одна з головних загроз для нас зараз. І інформаційна кампанія на американську аудиторію має зосередитися, перш за все, на цьому питанні.
Підсумовуючи, зараз складається враження, що продовження переговорів залежить від того, чи зможе Білий дім знайти якісь нестандартні ходи. І якщо не зможе (а це має дуже велику ймовірність), як Трамп почне з них виходити (як на мене, він не може зробити різких рухів ні в одну, ні в іншу сторону).
Наша головна ціль - не посваритися з Вашингтоном і залишитися в безпековому та політичному периметрі переговорів США-ЄС. Лакмусовим папірцем, що цей сценарій - основний, стане відмова Путіна від 30-денного перемирʼя. Якщо він погодиться на мир (ймовірність цього невисока), це означатиме продовження тактики затягування переговорів, хоча й відкриватиме певні можливості.
Вадим Денисенко, політолог
