Робити одне і те ж, очікуючи щоразу на новий результат – це хоч і не точне медичне, але досить непогане визначення божевілля. Воно також точно описує підхід президентів Барака Обами і Дональда Трампа до роботи з Росією у питанні громадянської війни у Сирії.
Про це на сторінках Washington Post пише почесний науковий співробітник Вашингтонського інституту, який обіймав впливові посади в сфері національної безпеки в адміністраціях низки президентів США, серед яких Рональд Рейган, Джордж Буш-старший, Білл Клінтон і Барак Обама.
Він підкреслює, що Вашингтон і Москва постійно виступали із спільними заявами про принципи вирішення конфлікту і скорочення його кошмарних гуманітарних наслідків. Однак, знову і знову Кремль зраджував взяті на себе зобов’язання. Автор пропонує оцінити весь перебіг подій.
В листопаді 2015 року Держсекретар Джон Керрі і міністр закордонних справ Сергій Лавров уклали угоду про так звані Віденські принципи. Вони закликали до припинення бойових дій, зняття облоги з усіх міст, усунути всі перешкоди для поставок продуктів, ліків і інших гуманітарних товарів, скласти проект нової конституції за півроку і почати процес політичних змін, який мав тривати 18 місяців. У грудні 2015 року Рада Безпеки ООН підтримала ці принципи резолюцією №2254. Сирійський диктатор Башар Асад грубо порушив кожен з пунктів. Він не зняв облогу міст і не впустив гуманітарні вантажі.
Читайте такожРакетний удар по Сирії: подробиці і реакція світу (фото)
Росія теж нічого не зробила. Через два місяці Москва і Асад ніби погодилися на припинення вогню. Але вже у квітні 2016-го сили сирійського диктатора і Росії влаштували бійню проти мирних мешканців. Застосовуючи хімічну зброю і атакуючи лікарні, сирійський диктатор продемонстрував, що не збирається дотримуватися жодних меж. Керрі лише обережно засудив дії Асада, закликавши при цьому Москву діяти відповідно до резолюції ООН.
«Ми всі підписували одну угоду і ми всі підтримали резолюцію Ради безпеки ООН №2254, яка закликає до загального перемир’я і доставки гуманітарної допомоги по всій Сирії», - сказав тогочасний Держсекретар.
Це були чіткі слова, але жодних наслідків вони не мали. Не дивно , що всі заклики Керрі були проігноровані. До осені 2016 року він знову спробував домовитися про угоду щодо створення спільного операційного центру з Росією, сподіваючись скоротити насильство і уможливити політичний процес. Але зрештою Держсекретар визнав, що Росія і Асад навряд хочуть чи можуть виконати зобов’язання, які вони на себе взяли. Невдовзі після цього Москва влаштувала бійню в Алеппо, перетворивши східну частину міста на руїни. В цій точці зусилля Керрі припинилися.
Читайте такожУкраїна і Сирія: Помпео в бесіді з Лавровим озвучив умови для поліпшення відносин з РФ
Дональд Трамп зробив власні спроби добитися порозуміння з Росією. В кулуарах G20 у Німеччині в 2017 році він і Путін затвердили угоду про перемир’я на південному заході Сирії. Потім у листопаді того року Трамп знову зустрівся з Путіним під час саміту Азіатсько-тихоокеанської співпраці у В’єтнамі, де вони виступили зі спільною заявою щодо Сирії. Президенти знову згадали про резолюцію Ради Безпеки ООН №2254. І як Росія вчинила після цього? Разом з військами Асада і іранськими загонами російські сили розгорнули військові кампанії, в результаті яких три з чотирьох зон деескалації були розбиті і позбавлені населення. Четверта зона, про створення якої на південному заході Сирії Трамп домовлявся з Путіним, лишається спокійною, поки Асад і його російські покровителі проводять атаки в інших місцях. Москва за це так і не поплатися. Натомість Трамп хоче провести нову зустріч з Путіним.
Автор зауважує, що ні нинішній президент США, ні його попередник не проявили готовності покарати Росію. Вони завжди хотіли триматися подалі від Сирії, щоб не бути втягнутими у війну. Таким чином обоє президентів дозволили Путіну вирішувати, як будуть розвиватися події. То що ж Трампу варто зробити, коли він зустрінеться з російським автократом у Хельсінкі 16 липня?
Він повинен чітко донести кілька важливих фактів. По-перше, війська США будуть присутніми в Сирії до тих пір, поки існує «Ісламська держава». По-друге, якщо Тегеран продовжить процес закріплення своїх позицій на сирійській території, це може вилитися у більш широкувійну між Ізраїлем і Іраном. По-третє, США в такому випадку будуть повністю підтримувати Ізраїль, тому в інтересах Путіна не дозволити Ірану і його маріонеткам в Сирії продовжувати розширення своїх можливостей, щоб запобігти ескалації в регіоні. Трамп може навіть вказати на те, що Росія перетнула дуже багато червоних ліній, накреслених між ізраїльтянами і іранцями в Сирії.
Звісно, американський президент може також попросити Путіна стати його каналом зв’язку з Тегераном. Зважаючи на те, що США вже віддали Сирію Росії, навряд чи вдасться досягти більшого, ніж це.
