Троє журналістів з Росії вирушили у охоплену кривавими сутичками Центрально-Африканську Республіку, щоб розслідувати те, як Кремль використовує найманців, щоб проектувати свою силу в Африці, Сирії і інших далеких землях. Через три дні їх вбили. Найвірогідніше, росіян застрелили місцеві грабіжники на дорозі, якою багато інших людей в той же день проїхали без пригод.
Про це пише New York Times, додаючи, що загиблих журналістів звали Орхан Джемель, Олександр Расторгуєв і Кирило Радченко. У колишній колонії Франції вони розслідували активність групи під назвою «Вагнер», яку заснував колишній російський офіцер розвідки і близький друг президента Володимира Путіна. Їхнє вбивство невідомими нападниками не лише проливає світло на роль найманців, які стали брудним інструментом Росії у спробах завоювати статус «великої держави» на світовій арені. Стає очевидним і те, що Кремль намагається повернутися в Африку, яка в часи Холодної війни була зоною протистояння Заходу проти Сходу. Москва покинула континент після 1991 року, коли СРСР розвалився.
Читайте такожВлада ЦАР назвала угруповання, відповідальне за вбивство трьох російських журналістів
Росія під керівництвом Путіна з усіх сил намагається відновити свою присутність на втрачених територіях. І йдеться не лише про Україну і інші пострадянські країни, а й про далекі землі, такі як Сирія, а тепер ще й Африка. В часи Холодної війни Кремль вів приховану війну проти Заходу на території від Сомалійського півострова до Мозамбіку і Анголи. Тепер дипломатичні і військові відбитки Москви були помічені і в інших африканських країнах, зокрема в Судані. Від його лідера Омара аль-Башира відвернувся Захід, але російський уряд став на його бік. В листопаді аль-Башир запропонував Путіну збудувати свою військову базу на узбережжі Червоного моря.
«Росія захоплює Африку без бою», - нещодавно проголосило російське пропагандистське видання «РИА Новости».
Троє російських журналістів, яких поховали у Москві у вівторок, вочевидь загинули в результаті умисної атаки, коли їхали після заходу сонця в Сібут за 115 миль від столиці ЦАР. Згідно з нещодавнім звітом ООН, російські військові «інструктори» розгорнули там свою базу, щоб нібито підтримати служби безпеки африканської країни. В МЗС РФ підтвердили, що відправили в ЦАР 175 таких «інструкторів».
Єдиний свідок вбивства російських журналістів, був схоплений і утримується урядом. Це лише поглиблює загадковість того, що сталося.
«Багато речей не сходяться», - сказав дослідник Human Rights Watch Люїс Мадж, який сам нещодавно їхав тією ж дорогою, на якій вбили росіян.
Російський МЗС зазвичай роздратовано коментує атаки проти громадян РФ закордоном і вимагає одразу ж когось покарати. Але цього разу у відомстві висловили співчуття і звинуватили самих же жертв, наголосивши, що у них нібито не було офіційної акредитації. А в ЦАР вони приїхали як туристи, а не журналісти. Державна російська пропаганда кинулася критикувати не вбивць росіян, а олігарха Михайла Ходарковського, який фінансує розслідування діяльності найманців «Вагнера».
Дивна історія повернення Росії в Африку почалася минулого жовтня, коли міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зустрівся в Сочі з президентом ЦАР Фостеном-Аржанжем Таудерою. Вони обговорили «потенціал партнерства у добуванні корисних копалин» і «практичну співпрацю» в інших сферах. Таудера після того призначив росіянина Валерія Жарова своїм радником з національної безпеки.
Перші ознаки того, в якому напрямку рухається ця «співпраця» між ЦАР і Росією, з’явилися в січні, коли діти колишнього диктатора країни Жана-Баделя Бокасси поскаржилися на «російських солдатів», які напівголі бігали навколо могили їхнього батька в місті Беренго. В листі протесту, оприлюдненого через юриста в Парижі, вони описали загадкових росіян, які без дозволу розбили табір у місцевому палаці, а потім знесли меморіал на честь Бокасси.
Табір в Беренго був першою точкою, яку відвідали загиблі російські журналісти, коли прибули в ЦАР у червні. Їм не дозволили увійти, наказавши спочатку отримати дозвіл від Міністерства оборони африканської країни. Вони так і не змогли добитися, щоб їм дали такий дозвіл. Тому вони вирушили в місто Сібут, де була інша база Росії і поблизу якого їх убили.
