Дональд Трамп / REUTERS

Американський історик Девід Фромкін нещодавно видав нову книгу під назвою «В часи американців». В ній увага зосереджена на Франкліні Рузвельті, Гаррі Трумені, Джорджі Маршалі і Дугласі МакАртурі.

Ці американські політичні і військові діячі створили світовий порядок на руїнах після Другої світової війни. Майбутні ж історики, які будуть писати про наші часи, зможуть назвати свою книгу «В часи автократів».

Про це пише Washington Post, нагадуючи про те, як філософ Френсіс Фукуяма назвав завершення Холодної війни «кінцем історії». Тоді, здавалося, весь світ перейшов до демократичної ліберальної моделі. Але цей історичний момент тепер здається таким же далеким, як і так звана «Прекрасна епоха», яка тривала до 1914 року. Настала ера автократів і майбутніх автократів, якими стануть популісти і націоналісти. Ліберали в класичному розумінні, які просували ідеї особистої свободи, тепер опинилися під таким же тиском, як і в 1930-х роках.

Відео дня

Читайте такожWashington Post: Ера нових Сталінів, Гітлерів і Муссоліні от-от почнеться

У звіті Freedom House від 2017 року констатується скорочення свободи у світі «вже 12 рік поспіль». За останні три роки в 113 країнах світу ситуація зі свободою погіршилася, і лише у 62 покращилася.

Куди не поглянь, скрізь неліберальні правителі нарощують владу і використовують її рішуче і безжально. Володимир Путін анексував Крим і окупував території на Сході України. Він демонструє російську силу на Близькому Сході, спробував убити екс-шпигуна на британській території і навіть втручався у вибори США. Лідер Китаю Си Цзиньпін нарощує абсолютну владу  і водночас намагається встановити військовий контроль над Південно-Китайським морем. Китайський автократ ув’язнив понад мільйон уйгурів у спеціальних таборах перевиховання.

Сирійський диктатор Башар Асад скидає барильні бомби і труїть хімічною зброєю власний народ, щоб врятувати своє правління. Президент Філіппін Родріго Дютерте відправляє загони смерті для страти наркозалежних громадян. Неліберальні лідери підривають демократію в Польщі, Угорщині, Нікарагуа, а скоро це може початися і в Бразилії. Тим часом, крон-принц Саудівської Аравії Мохаммед бін Салман без розбору бомбить людей у Ємені, блокує Катар, викрадає прем’єр-міністра Лівану, ув’язнює дисидентів. А тепер його підозрюють у причетності до вбивства журналіста Washington Post Джамаля Хашоггі.

Читайте такожBloomberg: Путін зробив усе, щоб у Росії не було жодного шансу на розвиток

У цій кошмарній тенденції не можна звинувачувати лише США. Але і повністю відкинути роль Америки теж не можна. У світі було дві хвилі найбільш активного поширення демократії: спочатку в 40-50 роках, а потім у 80-90-х роках минулого століття. Тоді США були на піку своєї сили і впевненості. Американська допомога була критично важливою для демократичних перетворень у дуже різних країнах, наприклад, в Польщі і Сальвадорі. Але бажання Вашингтону боротися за свободу випарувалося після війни в Іраку, коли ціна державного будівництва силою виявилася дуже відчутною. Президент Барак Обама все ще вірив у необхідність поширювати права людини, але він не дуже хотів встрявати у війни за кордоном на відміну від свого попередника Джорджа Буша-молодшого.

Тепер президент Дональд Трамп дає всі підстави вважати, що він не просто не хоче боротися за свободу, а й готовий битися проти неї. Нинішній американський президент каже, що рішення Си Цзиньпіна правити до кінця своїх днів «чудове». Він хвалить Дютерте за «неймовірну роботу», яку він зробив для вирішення «проблеми з наркотиками». Трамп привітав Раджепа Таїпа Ердогана з перемогою на сфальсифікованому референдумі, який штовхає до смерті турецьку демократію. При цьому американський лідер зізнається в «любові» до диктатора КНДР Кім Чен Ина. На зауваження журналіста Леслі Стела, що північнокорейський деспот практикує репресії, морить голодом людей і кидає їх в ГУЛАГ, Трамп швидко відповів, що він «добре ладнає з Кімом».

Читайте такожSüddeutsche Zeitung: Трамп і Путін - патологічні брехуни та майстри ескалації

На питання про причетність Путіна до вбивств і отруєнь, Трамп визнав, що, вірогідно, російський президент дійсно винен. Але «це відбувається не в нашій країні». А значить можна начхати на це. І Британія може сама розбиратися з російськими вбивцями. Єдине, що тривожить нинішнього американського президента – це ставлення інших лідерів особисто до нього. Те, як вони обходяться з власним народом чи сусідами, для нього не має значення. Це пояснює, чому Трамп не продемонстрував належного невдоволення тим, що американського журналіста і громадянина Кашоггі убили на території однієї з країн НАТО. Його погрози «серйозними наслідками» розвіює його особисте бажання повірити у заперечення Саудівської Аравії. Так само він погоджується із запереченнями Путіна, який стверджує, що не причетний до зламу систем демократів перед виборами в США.

Видання зауважує, що диктатори по всьому світі почуваються впевненіше через американське зречення від влади. Це чудова пора, щоб бути диктатором і небезпечна, щоб бути дисидентом. Трамп дав кожному деспоту на планеті ліцензію на вбивство без страху, що США відреагують. Тому що дуже вірогідно, що нинішня Америка промовчить.