Зважаючи на ситуацію з безпекою у своєму регіоні, уряд Туреччини роками планував придбати ракети протиповітряної оборони. Зважаючи на те, що країна – член НАТО, було б цілком зрозуміло, якби вона придбала американські системи Patriot. Насправді американські й турецькі чиновники тривалий час вели переговори про це. Однак, контракт на покупку Patriot так і не матеріалізувався.
Це сталося тому, що, по-перше, для Туреччини американська система надто дорога, а по-друге – США не захотіли передати турецькій стороні свою технологію. У 2017 році Анкара вирішила купити російські системи С-400. У НАТО були стривожені рішенням і наголошували, що російські ракети не повинні бути інтегровані в ППО союзників, — пише Focus.
Разом з тим, після поставок С-400 США відмовляються продавати винищувачі Туреччині F-35. Це, звісно, економічний удар. Однак, політичні й військові ризики ще більші. Країни НАТО бояться, що російські ракети на озброєнні Туреччини дозволять Росії отримати інформацію про технології F-35, яку вона потім використає для розробки зброї, здатної знищити літак.
Читайте такожStratfor: Ракети С-400 не такі грізні, як про них говорять
Видання пише, що відносини між Туреччиною і США, які й без того останнім часом були напруженими, тепер стануть ще гіршими. Президент Дональд Трамп зобов’язаний запровадити санкції проти Анкари за покупку російської зброї. Його до цього змушують американські закони. Він, звісно, може затягувати безпосередній запуск санкцій в дію. Але цей момент все одно буде неминучий. Focus наголошує, що президент Барак Обама зробив помилку, що не продав Patriot Туреччині. А до того часу, коли Трамп зайняв його посаду, переговори з Росією про купівлю зброї вже зайшли надто далеко.
Тим часом, президент Туреччини Раджеп Таїп Ердоган надзвичайно скептично ставиться до США. Оскільки після провальної спроби усунути його від влади Вашингтон відмовлявся передати його запеклого ворога Фетхуллаха Гюлена. Він вважає, що в разі виникнення внутрішнього політичного тиску Володимир Путін зможе надати йому більшу підтримку. А допомога президентам в біді стало ключовою рисою російської зовнішньої політики. Крім того, в Сирії Вашингтон підтримує курдські сили, які в Анкарі вважають терористичними. І це ще більше отруює американо-турецькі відносини.
Читайте такожСША визначилися з пакетом санкцій проти Туреччини через російські С-400
Для НАТО було б великою геостратегічною поразкою, якби Туреччина вирішила вийти з альянсу. Такий сценарій не можна повністю відкидати. Все залежить від того, наскільки гострою стане ситуація навколо С-400, наскільки сильно Вашингтон спробує натиснути на Анкару, якою буде позиція Москви й наскільки критичною буде вважати Ердоган підтримку Путіна для свого політичного виживання. Навіть сама поставка ракет і їхня збірка в Туреччині – це вже велика перемога для Путіна. Його вплив на міжнародній арені знову зріс, а доступ до чутливих військових даних НАТО дасть російським спецслужбам неабияку перевагу.
Для Туреччини, з іншого боку, ситуація стає дуже загрозливою. Відмова від тісних зв’язків зі США на користь побудови таких зв’язків з Росією буде мати дуже високу економічну і політичну ціну. Втрати можуть виявитися настільки високими, що Ердогану й дійсно знадобиться допомога Путіна, щоб лишитися при владі. Але НАТО теж постраждає від цих процесів. Якщо Туреччина не відмовиться від членства добровільно, всередині альянсу почне зростати недовіра. Це підірве можливості НАТО. З точки зору Євросоюзу, його критично важливі інтереси поставлені під удар. Але, знову ж таки, він розуміє, що ніяк не може вплинути на ситуацію.
