В ніч, коли Романа побили, його радіо не працювало. 33-річний українець працював водієм Uber. Він підібрав галасливу групу молодих людей у Варшаві, які попросили його увімкнути диско-поло. Коли він відповів, що не може цього зробити й не дасть свій телефон, на якому грала його власна музика, пасажири стали агресивними й сварливими.
«Вони сказали мені, що я не поважаю польську культуру», - розповів Роман журналістам Politico.
Він вирішив зупинити машину. Коли п’яна група пасажирів вийшла, він почав знімати їх. І саме в цей момент в хід пішли кулаки.
«Ми не живемо в Україні, де всі б’ються за шматок хліба, ми в Польщі», - кричали вони водію. Для Романа, який лишився з ушкодженим коліном, головою і великим рахунком за ремонт пошкодженого авто насильство з боку пасажирів було черговим прикладом упередження, з яким йому й іншим українцям доводиться мати справу у польській столиці.
Роман приїхав у Польщу з Харкова на хвилі імміграції після початку війни на Донбасі у 2014 році. В Україні стало важко заробити на життя. Польща з економікою на підйомі була дуже близько, тому стала для багатьох місцем для переїзду. Уряд Польщі дав 1,8 мільйона людей з України тимчасові дозволи на працевлаштування станом на 2018 рік. Реальна кількість працівників менша, оскільки у багатьох більше одного дозволу. В Польщі також живуть 200 тисяч українців на довгостроковій основі. Більшості з них від 20 до 39 років, про що свідчать урядові дані.
Читайте такожGazeta Polska Codziennie: Кожен четвертий працівник з України може поїхати з Польщі
Але попри те, що польська економіка швидко використала українців для закриття прогалин на своєму ринку праці, інтеграція такої великої кількості українських працівників у польське суспільство проходить не так вже й гладко. Для тих громадян України, які вирішили, що Uber – це легкий спосіб знайти роботу, щоденна взаємодія з польськими клієнтами пропонує нагадування про ненадійність їхнього становища в Польщі як іноземців.
Їхні іноземні імена на екрані мобільного додатка в телефонах користувачів, а також акцент, швидко дають зрозуміти, що вони іммігранти. Коли місцеві вступають в розмову, вони хочуть знати, звідки українці приїхали. Роман каже, що часто це питання звучить з позиції ворожості, а не допитливості.
«Половина, якщо не більше, питають для того, щоб показати, що ти – не поляк. Я не буду тебе ображати, але скажу, що ти – інший», - пояснив українець.
Багато водіїв мають схожий досвід.
«Добре, що вони вас стріляють на Донбасі», - пригадує 47-річний Юрій фразу одного з пасажирів.
Читайте такожGazeta Wyborcza: Громадянка України балотується до Сейму Польщі
Антиукраїнська риторика частково пов’язана з підйомом правлячої у Польщі партії «Право і справедливість». Таке пояснення дає голова фонду підтримки українців у Польщі «Наш вибір» Мирослава Керик. За її словами, політична сила, яка здобула перемогу у 2015 році на риториці, націленій проти імміграції, створила «відразу до іноземців і біженців». Зазвичай вона була націлена проти мусульманських мігрантів, яких партія Ярослава Качиньського звинувачувала в імпорті ісламу в Польщу. Ця ж риторика сформувала те, як поляки ставляться до українців у своїй країні.
Наталія Панченко, яка очолює організацію для українців у Польщі під назвою «Євромайдан Варшава», скаже, що не усвідомлювала, наскільки глибоко пустила коріння ксенофобія у Польщі, аж поки не почала спілкуватися з українськими водіями Uber.
«Поступово це стає щоденною реальністю», - каже вона, додаючи, що більшість поляків не помічають проблему.
Дорогою на роботу Панченко бачить графіті з написом: «Українці, їдьте з Польщі». Цей напис вже пів року лишається на місці.
«Тисячі українців бачать його кожен день, коли їдуть на роботу», - каже вона.
