Зовсім не важко відібрати достойних кандидатів для номінації на звання "найбільш значної зовнішньополітичної події 2019-го року". Гонконг охопили протести, у США інформатор зробив викриття, яке призвело до запуску процедури імпічменту президента Дональда Трампа.
Ліси Амазонки й Австралії охопили масштабні пожежі. Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон здобув електоральний тріумф. Індійський прем'єр Нарендра Моді запустив перехід на більш вузьку концепцію індійського націоналізму.
Або якщо хочеться зосередити увагу на позитиві, то можна згадати успіхи фондової біржі США, рекордну кількість жінок у складі 116 скликання Конгресу й прогрес у боротьбі з небезпечними хворобами, такими як ебола й муковісцидоз. Але якщо вже говорити про зовнішню політику, то найбільш важливою рисою 2019 року було збереження статус-кво. Хамські витівки Трампа продовжують лякати. Але 2019 рік був переломною точкою, в якій більшість аспектів світової політики не змогли зробити нічого переломного. Про це на сторінках Foreign Policy пише політолог і професор Гарвардського університету з міжнародних відносин Стівен Волт. Він пропонує розглянути кілька наступних підсумків минулого року.
НАТО. Попри підходу Трампа до "дипломатії" в дусі слона в крамниці посуду й діагноз від президента Франції про "смерть мозку" альянсу, НАТО все ж зміг пережити свій 70-й день народження майже без змін. Попри всі гучні слова Трампа, американська військова присутність в Європі зараз більша, ніж в той день, коли він обійняв президентське крісло. З початком 2020 року ядро альянсу досі тримається. А це означає, що Європа лишається нездорово залежною від захисту США.
Іран. Попри погано обдуману кампанію Трампа з "максимального тиску" й початок масових протестів у Тегерані, іранський клерикальний режим лишався при владі станом на 2019 рік. Його спроби поширити свій вплив в регіоні не завершилися. Іран лишається у штрафному секторі відносин з Заходом, арабськими країнами Перської затоки й США. Адміністрації Білла Клінтона, Джорджа Буша-молодшого й Барака Обами теж вели жорстку гру щодо Ірану. Але Обама хоча б відкрив можливість для поступового покращення відносин з часом. Трамп все повернув до контпродуктивної конфронтації, яка визначала американські відносини з Тегераном з 1980-х років.
Читайте такожІран пригрозив вийти з Договору про заборону ядерної зброї
Глобалізація. Президент США почав випробування глобалізації на міцність. Але запуск торговельних війн проти інших країн здебільшого провалився з тріском. Нова угода між США, Мексикою й Канадою (USMCA) буда схвалена Палатою представників. Але це не більше, ніж Договір про вільну торгівлю в Північній Америці за версією 2.0. І нові домовленості не сильно вплинуть на їхніх учасників. Тарифна війна з Китаєм в кращому випадку закінчилася нічиєю. А головні цілі Трампа, а саме скорочення торговельного дефіциту з Китаєм і зміна структури китайської економіки, залишилися не здобутими.
Світова торгівля продовжує зростати, хоч і повільніше, ніж раніше. А 2019-й не став початком протекціонізму в дусі 1930-х років. Втім, Трамп і його адміністрація продовжують підривати СОТ на користь двостороннього підходу до торговельних проблем. Це, швидше за все, сповільнить глобалізацію у майбутньому, але не розверне її в цілому.
Читайте такожWashington Post: Путін міг вплинути на погляди Трампа на Україну
Росія. Інколи чинний президент США говорить і поводиться, немов маріонетка Володимира Путіна. Але американська політика щодо Росії лишається конфронтаційною. Україна досі отримує допомогу, яку їй обіцяли. А спроби Трампа використати її для шантажу, щоб отримати бруд на політичного опонента, вилізли йому боком. Москва досі під тиском низки санкцій Заходу. На думку автора, що Росія й Китай продовжують зближувати, і це не дивно. Частково це відбувається тому, що Вашингтон дав їм причини працювати разом.
"Схоже в істеблішменті зовнішньої політики США ніхто не чув про фразу: "Розділяй і владарюй"", - пише автор.
Ще одна річ, яка не змінилася в 2019 році - Земля продовжує нагріватися. А США продовжують безвідповідально ставитися до цієї загрози, яка насувається. І йдеться не лише про "ховання голови й пісок" через заперечення чи відмову від активних дій для вирішення проблеми. Рішення Трампа закрити Агенцію з захисту довкілля, яка повинна була займатися скороченням викидів метану й газів від спалювання викопного палива, активно погіршує й без того погану ситуацію. Це скеровує всіх до майбутнього, в якому через кліматичні зміни життя мільйонів людей просто будуть поставлені під загрозу.
"Підсумок: мало що змінилося в 2019-му році. Й це погана прикмета для 2020-го. З Новим роком!" - пише автор.
