Адміністрація Дональда Трампа збирається найближчим часом опублікувати висновки перегляду програм США щодо допомоги закордоном. Мета перегляду – «перегрупувати» ці програми під умови «нової ери змагання великих держав». Хоча критики кажуть, що мета якраз полягає в тому, щоб скоротити фінансування закордонної допомоги в цілому.
Зважаючи на такий контекст, організації зі сприяння й розвитку повинні бути готовими продемонструвати, як їхня робота служить американським стратегічним інтересам. Антикорупційні зусилля роблять це, завдаючи удар по тому, що тримає при владі лідерів ворожих країн, таких як Росія й Китай. Про це на сторінках Business Insider пише старший директор з питань дослідження й стратегії Центру глобального впливу в Міжнародному республіканському інституті, а також науковий співробітник зовнішньополітичної програми Brookings Institution Патрік Квірк.
Читайте такожAmerican Interest: Корупція – це новий комунізм
Він зауважує, що Москва й Пекін перетворили корупцію на зброю, використовуючи потоки незаконних грошей й сумнівні угоди для отримання впливу на інші країни: від Соломонових островів до Чорногорії. Зусилля з експорту цих клептократичних практик – ключовий елемент китайської й російської зовнішньої політики. Вони підривають американські інтереси, ослаблюючи незалежність країн-жертв й роз’їдаючи їхнє демократичне правління.
Оскільки США хочуть відкалібрувати свої витрати на зовнішньополітичну допомогу заради боротьби з Пекіном і Москвою, вони повинні врахувати зусилля, націлені проти корупції. Політичні системи, отруєні хабарництвом, більш сприятливі до зовнішнього згубного впливу. Тому що їхні це стимулює їхніх лідерів акумулювати владу й багатство замість просування широких національних інтересів. Молоді демократії й авторитарні уряди особливо вразливі, тому що їхні інститути слабкі або були захоплені елітами. В такому контексті громадським організаціям, якщо їм дозволено існувати, часто бракує інструментів, доступу чи ресурсів, щоб притягувати лідерів до відповідальності, викриваючи й публікуючи факти про їхню корумпованість.
Читайте такожNew York Times: Росія експортує свою версію цифрової диктатури
Навіть коли інформацію публікують, слабкість чи відсутність системи перевірки й відповідальності дозволяє автократам правити без озирання на верховенство закону чи інших органів державної підзвітності. У далеких країнах, таких як Мальдіви чи Еквадор, інвестиції китайського уряду просувають стратегічні інтереси Пекіну, створюючи непосильний борговий тягар, посилюючи місцеву корупцію й ослаблюючи систему управління. Китайська схема інфраструктурних інвестицій, відома під назвою «Єдиний пояс, єдиний шлях», - це лише один з інструментів, який використовується для підриву демократії й створення ще більш сприятливих умов для реалізації власних цілей.
В Росії клептократія стоїть в центрі зовнішньої політики Володимира Путіна. Її проводять за посередництва олігархів й їхніх місцевих поплічників. Ці агенти впливають на процес ухвалення рішень в інших країнах, підкуповуючи політиків й купуючи урядових чиновників через сумнівні тендерні процеси й контракти.
Читайте такожThe Economist: США програють у битві проти корупції в Україні
В деяких випадках організована злочинність зі зв’язками серед російських чиновників була звинувачена у відмиванні грошей чи іншій злочинній активності. Мета використання таких тактик за кордоном така ж, як і вдома: завербувати еліти й зробити їх лояльними.
Все це дозволяє Китаю й Росії розширювати свій вплив за рахунок США. Тож корупцію потрібно розглядати не як внутрішню політичну проблему інших країн, а як загрозу для американських інтересів.
