В альтернативному всесвіті новий вірус з'являється в Китаї. Країна швидко виявляє його, закриває свої кордони, запускає безпрецедентну кампанію, щоб придушити його. Пекін подбав, щоб заражені люди не полишали країну.
Інші країни на зразок Південної Кореї, Сінгапуру й Тайваню, які зафіксували випадки зараження на своїй території, швидко визначили хворих і їхні контакти, відправивши в карантин. Завдяки цій стратегії з трьох етапів: тестуй, відстежуй, ізолюй, - придушення коронавірусу було успішним. Людство врятоване. В реальності ж все відбулося зовсім не так, - пише на сторінках The Guardian голова кафедри глобальної охорони здоров'я Університету Единбургу Деві Шрідхар.
Читайте такожЕпідемія коронавірусу може загнати у бідність півмільярда людей – звіт ООН
Новий коронавірус SARS-CoV-2 вислизнув з рук китайського уряду й поширився по всьому світу. Оскільки інші країни зволікали з реакцією, вірус тихо поширився між спільнотами, заражаючи, відправляючи в лікарні й вбиваючи багатьох людей. Новий коронавірус особливо небезпечний, тому що поширюється так само, як застуда чи грип навіть тими людьми, в яких немає жодних видимих симптомів. Останні дані свідчать, що 5% з тих, хто заразився, будуть госпіталізовані. З них 30% потраплять у відділення інтенсивної терапії. А 0,6-1,4% тих, хто контактував з вірусом, помруть.
У світі зараз більше мільйона підтверджених випадків зараження коронавірусом. У США - понад 400 тисяч випадків. А кількість загиблих американців сягає 13 тисяч, що більше, ніж в Китаї, де заражених було 82 тисячі, а загиблих - 3 тисячі. Половина всіх підтверджених випадках у світі тепер припадає на Європу. Країни з низьким і середнім доходом відстають на кілька тижнів. В цей час такі країни, як Сенегал, Ліберія й Нігерія продемонстрували агресивну готовність до виклику, їхнім урядам бракує ресурсів, систем охорони здоров'я й можливостей проводити тести. Інші країни, такі як Бразилія, Індія і Мексика, здається, не хочуть помічати, що на них насувається.
Ми досі не знаємо, який відсоток населення світу вже під впливом вірусу. Без надійних тестів на антитіла, які б показали, хто вже перехворів і отримав імунітет, буде важко сказати, скільки людей розносять вірус без симптомів. Роль дітей в поширенні теж невідома. Діти не мають імунітету, але вони й сильно не страждають від коронавірусу.
Що ж робити? На думку автора, існує чотири сценарії, як можна покласти край пандемії. Один з них передбачає, що уряди домовляться про план придушення вірусу через швидку й дешеву точкову діагностику. Всі країни одночасно замкнуть свої кордони на погоджений термін й проведуть агресивні кампанії з виявлення носіїв вірусу і недопущення поширення.
Автор визнає, що цей підхід здається маловірогідним. Вірус поширюється агресивно, а деякі країни відмовляються співпрацювати між собою. Але він може стати більш реалістичним з трьох причин. По-перше, антивірусна терапія, яку застосовують для профілактики чи лікування симптомів COVID-19, дуже погана. Вакцину проти коронавірусу доведеться чекати десятиліттями. А імунітет до нього може виявитися тимчасовим, що призведе до численних хвиль зараження навіть серед одних і тих же пацієнтів. Нова Зеландія випробовує певну версію цього підходу. Вона закрила свої кордони, запровадила карантин і проводить тестування в спільнотах, щоб викорінити вірус.
Другий сценарій, який здається більш-менш вірогідним, опирається на оптимістичні результати ранніх випробувань потенційних вакцин. Чекаючи на завершення цієї роботи, країни можуть спробувати затримати поширення вірусу впродовж наступних 12-18 місяців, запроваджуючи карантини час від часу. Органи охорони здоров'я повинні будуть готуватися за три тижні до кожного карантину, перевірячи, чи досить лікарняних ліжок, систем вентиляції легень і персоналу для лікування заражених. Опираючись на все це, уряди можуть вирішувати, коли ослабляти і посилювати заходи карантину.
Однак, цей сценарій теж далеко не ідеальний. Системи охорони здоров'я все одно будуть переживати труднощі. А економічна й соціальна ціна постійних блокувань дуже висока. Повторення карантинів може призвести до масового безробіття, зростання рівня бідності серед дітей і спалаху соціальних заворушень. В бідних країнах більше людей можуть померти від карантину, ніж від самого вірусу, через недоїдання, інших хвороб чи зневоднення через обмеження доступу до питної води.
Читайте такожWashington Post: Заводи Китаю повертаються до роботи зі страхом перед COVID-19
Третій ще більш вірогідний сценарій - країни можуть піти шляхом Південної Кореї, поки будуть чекати вакцину. Це означає, що вони збільшать кількість тестів для виявлення всіх носіїв вірусу, відстеження людей, з якими вони контактувати, й відправку їх на карантин на три тижні. Для цього знадобиться широкомасштабне планування, швидка розробка додатка для відстеження контактів, тисячі добровольців, які будуть брати мазки, обробляти результати й стежити за карантином. Відносно слабкі заходи соціального дистанціювання можуть бути запроваджені для недопущення поширення вірусу й ослаблення тиску на систему охорони здоров'я.
Останній сценарій передбачає, що без появи вакцини у найближчому майбутньому лікарі можуть почати лікувати симптоми COVID-19, а не причину хвороби. Медики можуть розробити противірусні терапії, які не дозволять пацієнтам скотитися в тяжкий стан або до точки, в якій їм потрібна буде інтенсивна терапія. В країнах з ресурсами це рішення може бути прийнятним. Але для бідних країн такий підхід виявиться майже неможливим.
Автор зауважує, що простого рішення не існує. Впродовж найближчих місяців доведеться шукати крихкий баланс між інтересами охорони здоров'я, суспільства і економіки. Уряди будуть більш залежними один від одного, ніж будь-коли раніше.
