Після заколоту ПВК "Вагнер" бункерний дід Володимир Путін нагородив військових, які цей заколот "зупинили". Шойгу, звісно, на передньому плані. Він, очевидно, головний у "придушенні заколоту". Так продовжується задана вчора "генеральна лінія партії" на переписування історії нещодавнього бунту.
Як не крути, але заколот "путінського кухаря" показав декілька очевидних фактів:
1. Режим захищати нікому, якщо проти режиму постає військова сила. Усі репресивні органи у Московії призначені виключно для розправи з неозброєними інакодумцями, але не для того, щоб зупиняти серйозні збройні сили. Це мають робити інші збройні сили, але вони усі - в Україні. А різноманітним "росгвардійцям", прикордонникам та "кадирівцям" немає жодного сенсу помирати за режим. Краще дочекатися, хто переможе, і йти присягати йому. Тому, поки "вагнерівці" йшли, всі лише складали перед ними зброю. Так можна було дійти і до Кремля.
Усі репресивні органи у Московії призначені виключно для розправи з неозброєними інакодумцями
2. "Народонаселенню" найбільшої держави світу в принципі байдуже, хто у них керує. Зайшли "вагнерівці" у Ростов? У Ростові всі задоволені. Знімають на камери, нічого з цим не роблять. Режим десятиліттями вибудовував пропагандистську схему "внєпалітікі", і це працює. Але "внєпалітікі" має і інший бік - захоплюй владу, "народонаселенню" буде байдуже.
3. Єдиний політичний аргумент, який залишився у московитів, - це військова сила. Якщо вона у тебе є - з тобою будуть домовлятися. Все, єдиновладдя завершилося. Тепер з усіма, хто має таку силу, доведеться домовлятися. І таких буде все більше і більше. Вони будуть накопичувати дорогоцінний ресурс, аби потім показати його у потрібний момент. "Приватні армії" - це політичні партії Московії недалекого майбутнього.
Усе це - ознаки краху. Не миттєвого, але поки що відкладеного. Ілюзія всесильної імперії спершу була підірвана в Україні, а тепер добивається у самій Росії. Українці останнім часом намагалися перенести війну у Росію, але все це було несерйозним на тлі того, що зробили самі росіяни. Збиття власних військових літаків, бомби на цивільні дороги, підірвані мости, паніка у Москві... І це вони, очевидно, ще "не починали".
І тут ми маємо згадати, що режим Путіна - це режим інформаційний. Бункерного зліпили політтехнологи завдяки контролю над медіа. І тепер саме медійним відображенням найбільше схвильований режим.
Єдиний політичний аргумент, який залишився у московитів, - це військова сила
У цьому ключі треба розглядати усі тілорухи, які були у Кремлі протягом днів після заколоту. Схему вони обрали геніальну: вдавати, що "все було за планом". Переписати історію, аби у суспільній свідомості вигадані пізніше фікції замістили реальність.
Приміром, Путін нагороджує військових "за придушення заколоту". Отже, всі мають запам'ятати, що хтось щось реально "придушував". Не тікав, не здавав зброю, не приєднувався до заколотників, а щось робив.
Сам бункерний дід, судячи з його виступів, "уважно слідкував за ситуацією", і "не дав їй розповзтися", а то б він точно застосував силу, але дуже не хотів подальшого кровопролиття.
Не знаю, чи переконає це все бодай когось. Можливо, "народ-богоносець", що дивиться російське ТБ, у щось повірить. Але в Росії не "народ" вирішує щось, а "бояри". А для останніх Путін - це уже не гарант їхнього стабільного, ситого та спокійного життя, а джерело нестабільності, видатків та загроз.
І ніякими цирковими клоунськими виставами це не перекриєш.
Петро Олещук, політолог, викладач КНУ ім. Тараса Шевченка
