Через 35 років після Чорнобиля світ так і не навчився готуватися до катастроф / фото УНІАН

35 років тому ядерний реактор Чорнобильської АЕС в Україні вибухнув. Радіоактивні матеріали злетіли в атмосферу через людську помилку й вади конструкції. Щільна хмара радіації нависла над західною частиною тогочасного СРСР і Європою, оскільки реактор горів 10 днів.

"Оскільки на той час я була педіатром й гематологом у Києві, мене відправили в ядерний кошмар. Деякі перші ліквідатори гасили пожежу й розбирали радіоактивні уламки. Ми, лікарі, розподіляли й надавали першу допомогу. Нікому з нас не дали захисний костюм чи детальні інструкції", - пише в статті для USA Today доктор Алла Шапіро, педіатр, гематолог-онколог і колишній медичний працівник Відділення антитерористичної й надзвичайної координації в Управлінні продовольства й медикаментів США.

Вона пригадує, як налякані сім'ї й цивільні бігли босоніж по радіоактивному піску, несучи носилки, щоб рятувати інших. Сама Шапіро лікувала травмованих дітей, постраждалих від радіації, а також сім'ї в стані шоку чи істерії. Лікар зізнається, що жахливі образи Чорнобильської катастрофи досі переслідують її. Трагічно й те, що мовчання й секретність радянських чиновників після ядерної аварії лише погіршила збитки, нашкодила людському здоров'ю й довкіллю.

Невидимий ворог вдома

Читайте такожForeign Policy: Чорнобиль став заспокійливою байкоюВона пише, що в Києві через 3-4 дні після вибуху в Чорнобилі, попри мовчазну реакцію влади СРСР, всі розуміли, що небезпека надходить від радіоактивних часток. Шапіро пише, що "емоційно оніміла". Такою була захисна реакція від шоку і потрясіння. За допомогою позиченого лічильника Гейгера вона шукала значне радіоактивне випромінювання в "найбезпечнішому місці на Землі, у нашому сімейному домі".

"Переповнена страхом, я зосередилася на Ользі, моїй 3-річній доньці і її улюбленій м'якій іграшці, яку вона обіймала й цілувала. Я повільно провела лічильником Гейгера по пухнастій іграшці. Через секунду ми почули страшне тріщання. Я поховала іграшку в смітнику", - пригадує лікар.

"Навідь через 35 років на міжнародних конференціях я все ще ставлю одне і те ж запитання: "До чого ліквідатори буди найменше готові в Чорнобилі?". Моя відповідь ніколи не змінюється: "До всього". Мій перший досвід ядерного вибуху, настільки безпрецедентний у всіх сенсах, переконав мене, що ми ніколи не зможемо бути повністю готовими до ядерних катастроф і їхніх наслідків", - визнає Шапіро.

Однак, вона додає, що завдяки знанням, отриманим в Чорнобилі, а також передовим дослідженням, проведеним в США спільно з ключовими міжнародними інститутами, тепер почалася розробка нового класу медикаментів, які називають "медичними контрзаходами". Їх можна використовувати для діагностики, профілактики чи лікування в умовах надзвичайних ситуацій, пов'язаних з хімічними, біологічними, радіологічними чи ядерними загрозами. Або ж навіть в разі поширення досі невідомих хвороб.

"Я маю за честь допомагати об'єднати лікарів й вчених з України, в якій я народилася, з колегами в США, щоб залагодити старі провали в готовності", - пише Шапіро.

Наші важливі запаси

Читайте такожWP: Через 35 років Чорнобиль лякає і дає надію водночасЧерез кілька десятиліть після катастрофи в Чорнобилі новий коронавірус змінив наш світ. У найближчі місяці після першого удару пандемії перші "ліквідатори" все ще страждали через нестачу засобів особистого захисту. А пацієнти зіштовхнулися з нестачею обладнання, необхідного для порятунку життів.

Стратегічний національний запас США був виснажений. Багато погано профінансованих й недоукомплектованих штатів й місцеві відділення охорони здоров'я дуже швидко були перевантажені. Без належним чином скоординованого федерального плану з закупівлі й розподілу систем вентиляції легень, масок й іншого медичного обладнання губернатори почали змагатися один проти одного на відкритому ринку. А медичний персонал був змушений обходитися саморобними речами.

В 2002 році Шапіро брала участь у Робочій групі Стратегічного національного запасу США з питань радіації. Вона була скликана американським Центром контролю й профілактики захворювань. Група складалася з експертів з питань радіації від уряду США і з наукових кіл. Ці експерти розробили інструкції для оцінки й управління масштабними інцидентами, в ході яких тисячі людей можуть постраждати від радіації.

Тепер у таємних місцях зберігаються запаси необхідних медикаментів, які будуть використані в разі масової ядерної катастрофи. Якщо інфраструктура буде знищена, ці активи будуть доставлені як пакети екстреної допомоги в будь-яку точку США через 12 годин після федерального рішення. Існують також зусилля, націлені розширити список схвалених "медичних контрзаходів" для створення запасів. Ці запаси можуть бути використані в разі, якщо після аварій тисячі людей будуть опромінені високими дозами радіації, або ж після ядерних терактів.

Уроки засвоєні, але занехаяні

Читайте такожCNN: Катастрофа в Індії через COVID-19 може бути страшнішою, ніж здаєтьсяГіркий висновок, який можна зробити після нещодавніх помилок, говорить, що уряд США знав, як підготуватися до пандемії коронавірусу, але не зробив цього. В 1986 році СРСР неправильно відреагував на вибух на Чорнобильській АЕС значною мірою тому, що він не був готовий до такого. Через 35 років після Чорнобиля уряд США повинен був би вже засвоїти, що готовність надзвичайно важлива для боротьби з катастрофами.

Не існує ідеальної інструкції, яка б допомогла пережити ядерну війну чи пандемію. В 1986 році ніхто не знав, чого очікувати або як розібратися з масштабами шкоди. Сьогодні ми повинні осмислити уроки Чорнобиля і COVID-19. Уряди повинні інформувати громадян про загрози від радіації чи заразного вірусу, щоб можна було вжити захисних заходів. Національні лідери й федеральні експерти повинні забезпечити доступ до потрібних наукових знань і даних, інакше страх і псевдонаукові вигадки їх замінять. Державні чиновники не повинні применшувати катастрофу або, що гірше, вдавати, ніби вона вже минає.

Озираючись назад, можна сказати, що потрібен план не лише для накопичення необхідних ресурсів, а й для рівного їх розподілу. І це теж важливо для готовності. Нарешті, уряди повинні розробити національну стратегію для боротьби з катастрофами. Потрібна координація на всіх рівнях і між усіма урядовими відомствами, щоб вони були готові до наступної катастрофи, яка постукає в двері.

Вас також можуть зацікавити новини:

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ