У вівторок КНДР підірвала центр зв'язку між двома Кореями. Будівля біля кордону була на північнокорейській території. А сам вчинок був покликаний продемонструвати Сеулу всю серйозність своїх намірів розірвати всі зв'язки.
Міністр оборони Південної Кореї застеріг, що якщо Пхеньян наважиться на будь-які війскові дії проти півдня, його армія готова "дати рішучу відповідь". Однак, північнокорейські дії - це не агресія. Вони лише викривають реальний страх і слабкість півночі. Про це на сторінках National Interest пише старший науковий співробітник центру Defense Priorities і колишній полковник Сухопутних військ США Деніел Девіс. Він пішов у відставку в 2015-му після 21 року військової служби.
Читайте такожКінець примирення: КНДР вирішила повністю припинити співпрацю з Південною Кореєю
На думку Девіса, Вашингтон не повинен боятися чи вдаватися до розмов про можливі "військові" варіанти відповіді на риторику Пхеньяна. Тому що звичайна і ядерна військова перевага стримує його від неспровокованих атак. Північна Корея з початку червня зробила низку провокативних погроз, розірвавши нещодавно всі контакти з Південною Кореєю. Причина цілком очевидна: санкції продовжують завдавати їй болю. Режиму дуже потрібне економічне полегшення.
Президент Південної Кореї Мун Чже Ін добре знає про велику військову перевагу своєї країни і США над КНДР. Він підтримує високу готовність стримати будь-які наступальні дії з півночі. Й ніхто не знає про цей факт краще, ніж Кім Чен Ин. Він ніколи не ризикне піти на відкриту війну проти альянсу Південної Кореї й США, знаючи, що не зможе її пережити. Але деякі дослідники у Вашингтоні все одно будуть здіймати тривогу через Північну Корею. Власне, такою американська політика була впродовж десятиліть.
Даючи свідчення у Сенаті в липні 2004 року, помічний Держсекретаря з питань Східної Азії й Тихоокеанського регіону Джеймс Келлі сказав, що програма адміністрації Білла Клінтона щодо налагодження роботи з КНДР провалила завдання з недопущення появи північнокорейської ядерної програми. Тоді Келлі строго заявив, що метою команди Джорджа Буша-молодшого було добитися повної, підтвердженої й незворотної ліквідації ядерної програми Пхеньяна.
Але політика Буша провалилася. Через два роки після цієї заяви Келлі Північна Корея провели перше випробування ядерної зброї. У вересні 2016, після того, як режим провів вже п'яті ядерні випробування, адміністрація Барака Обами заявила, що "США ніколи не змиряться з ядерним статусом КНДР". Але ці слова ніяк не вплинули на поведінку Пхеньяна, який через рік після того провів шості й найбільші ядерні випробування.
Під час свого першого виступу на Генеральній асамблеї ООН в 2017 році Дональд Трамп натиснув на Північну Корею так само, як Клінтон, Буш і Обама, оголосивши, що "денуклеризація - єдине прийнятне майбутнє" для КНДР. При цьому, він застеріг, що в разі потреби, готовий "повністю знищити" азіатську країну. Через три роки після цих погроз Вашингтон досі переслідує ту ж мету: повну денуклеризацію Північної Кореї.
Автор нагадує про дві особисті зустрічі з Кім Чен Ином в Сінгапурі й Ханої, а також про міні-зустріч в демілітаризованій зоні між КНДР і Південною Кореєю минулого літа. Всі ці його потуги не призвели до покращення відносин між Вашингтоном і Пхеньяном. Тому що, як і Буш чи Обама до нього, він добивався денуклеризації Північної Кореї. Ця політика ніколи не дасть результатів з однієї причини: Пхеньян стурбований виживанням режиму. Й він розглядає ядерний арсенал як єдину і найкращу гарантію.
Читайте такожDie Welt: Світу загрожує ядерна анархія, про яку попереджав Кеннеді
На думку автора, США варто визнати цю реальність й почати працювати над тим, щоб уникнути непотрібної війни зараз чи у майбутньому. Вашингтону в своїй політиці варто спиратися на той факт, що армія США має значну ядерну і неядерну перевагу над північнокорейською. А отже може стримувати КНДР вічно.
Тож з часом можна буде почати поступову роботу з Кім Чен Ином в тісній координації з президентом Південної Кореї для скорочення напруги. На думку Девіса, денуклеризація КНДР може лишитися кінцевою метою. Але добиватися цього доведеться довго і поступово.
