Багато що залежить від того, як Кремль зуміє попрацювати з російськими єпископами... Сподіваюся, висунення Володимира – це абсолютно самостійна гра нашої митрополії.
Думка
Це справді новина. Ще кілька днів тому було зрозуміло, що блаженнійший Володимир не збирався брати участь у виборах патріарха. Було, та й зараз в церковних колах є переконання, що очільник української церкви з різних причин не зможе посісти патріарший престол у Москві.
«Україна – інша держава, у нас інший, ніж у Москві стиль ведення церковної політики, у нас набагато демократичніше церковне управління, ми самі вирішуємо свої проблеми і, за великим рахунком, все, що в нас спільного з Москвою, – це спільне служіння і євхаристична єдність. Чисельність нашої пастви реально перевищує паству РПЦ, ми окрема церква, – розповів нам представник митрополії, який просив не називати його імені. – Крім того, ми припускаємо, що російська влада намагатиметься відстоювати «свого кандидата», тому навряд чи наш митрополит буде в змозі змагатися з ним. Особисто від себе можу додати, що українській пастві, за великим рахунком, все одно, хто керуватиме РПЦ. Зрозуміло, що фаворитом «патріаршої гонки» виглядає «провладний» кандидат митрополит Кирило. Це помітно з тієї упевненості, яку він випромінює при зустрічах з громадськістю і священним, з улесливого тону придворних (прицерковних) письменників. Але владику Кирила не дуже люблять в РПЦ – ні єпископи, ні представники духовних шкіл. Одним не подобається його авторитарність, інші неполюбляють його за дуже активний «екуменічний діалог», третім просто несимпатично, що митрополита підтримує влада. Тому чи буде він підтриманий ієрархами при таємному голосуванні, наразі питання відкрите».
Тут багато що залежить від того, як Кремль зуміє попрацювати з російськими єпископами.
Чому ж на цьому тлі з`явилася постать голови УПЦ?
На думку наших співрозмовників – священиків УПЦ, – висунення блаженнійшого покликане показати, як українській владі, так і ієрархам РПЦ авторитет і впливовість української церкви. Якщо сорок п`ять українських ієрархів (суто російських єпископів – 69) голосуватимуть за кандидатуру Володимира або за те, кого благословить (світськи, на кого вкаже) блаженнійший Володимир, це може серйозно вплинути на результат голосування. Отже висунення українського митрополита київськими ієрархами, мабуть, покликане показати силу предстоятеля УПЦ, і бажання заявити про українську «лінію» на січневому соборі, де обиратиметься патріарх.
Загалом ця новина викликала багато суперечок в церковному співтоваристві і потягла безліч припущень.
«А може, Медведєв–Путін, знаючи, який популярний митрополит Володимир в Україні, захотіли віддати йому патріарший престол, щоб «зміцнити спільний духовний простір» і прив`язати до себе українську паству?» – припускають одні.
«Можливо, блаженнійший Владимир розглядається частиною російського епископату як реальна альтернатива Кирилові (нелюбого їм), і вони попросили його висунути свою кандидатуру?» – будують припущення інші.
Перша гіпотеза не знайшла свого підтвердження в Київській митрополії. Нам теж вона здається малоймовірною, Медведєв і Путін звикли правити прямолінійно, і не зміцнюватимуть духовний простір, віддаючи престол митрополитові, який ще недавно назвав Голодомор геноцидом. Крім того, попри все нездоров`я, митрополит Володимир залишається активним і діяльним церковним діячем і не зробить нічого, щоб суперечило його переконанням і совісті. А ось те, що багато російських єпископів, не бажаючи мати Кирила своїм главою, привітали б, якби українські ієрархи внесли свіжість у процесі голосування, – це факт.
Утім, це припущення. Можливо, все набагато простіше, і єпископат УПЦ висунув свого митрополита з якихось інших міркувань. Але в будь-якому разі сподіваюся, що висунення блаженнійшого Володимира – це абсолютно самостійна гра нашої митрополії, і приємно, що вона виявляється на неї здатною.
Маша Міщенко
