Внесення кандидатури Олега Шамшура на пост міністра закордонних справ помітно пожвавило обговорення перспектив кадрових ротацій в уряді. Схоже, коаліція розраховує поєднати приємне з корисним: не тільки призначити нового главу зовнішньополітичного відомства, але й замінити незручних міністрів.
Щоправда, президентському висуванцеві гарантована підвищена увага. Олег Шамшур представляє нашу країну в США, і цей факт відповідним чином налаштував представників Партії регіонів і КПУ. Вони цілком однозначно дали зрозуміти, що не будуть голосувати за його кандидатуру. Представники коаліції, яка офіційно запропонувала Ющенкові повернути в МЗС Бориса Тарасюка, почали листування з Банковою, вимагаючи пояснити логіку висунення кандидата на пост міністра закордонних справ. Президентська прес-служба дала зрозуміти, що глава держави в цьому призначенні нікому і нічого пояснювати не повинен. Прагнення членів коаліції полити бальзамом душевні рани Бориса Тарасюка, які виникли після вигнання Владимира Огризка, можна зрозуміти, але Борис Іванович і сам однозначно заявив, що працювати у виконавчій владі, поки секретаріатом президента керує Балога, не збирається.
Наразі ж представники коаліції хочуть поспілкуватися з Олегом Шамшуром, щоб «не голосувати за кота в мішку». Певно, претендент піде на спілкування з народними обранцями, але навряд чи слід чекати від нього гучних заяв. Потенційному шефові зовнішньополітичного відомства не з руки підлизуватися до парламентаріїв, адже керівництво зовнішньою політикою здійснює Президент.
Кандидатура Шамшура цікава для учасників коаліції в першу чергу для здійснення давно обіцяних ротацій в Кабінеті Міністрів. Склалася парадоксальна ситуація: багатьом членам уряду з-під поли роздають «чорні мітки», але замінити їх парламент ніяк не сподобиться. Зрозуміло, що страждають від цього і люди, і цілі галузі. Схоже, що деяким претендентам на місця в уряді, які вже встигли авансом, публічно присягнути у вірності Юлії Тимошенко, доведеться шукати додаткові аргументи для прем`єра. Адже час іде, а ротація в уряді ніяк не почнеться. Затвердження нового міністра закордонних справ може стати приводом для створення пакету, за який в ідеалі проголосують члени фракції НУ-НС, які не увійшли до складу коаліції. Такий мікс, по суті, - єдиний спосіб забезпечити 226 голосів за зміни у складі уряду.
Є і ще один цікавий момент: ні представники БЮТ, ні керівна частина НУ-НС (фракції, що більше нагадує листований пиріг) не поспішають оприлюднювати остаточний список міністерських портфелів, яким належить змінити власників. Відомо про два напрями кадрових змін: звільнення нелояльних міністрів і призначення віце-прем`єрами радників Тимошенко, яким належить зіграти на посилення уряду. Чи стане у такому разі Кабінет Міністрів ефективніше функціонувати? Не факт, велика загроза його подальшого перетворення на «фан-клуб Тимошенко», що бадьоро киватиме у відповідь на ініціативи прем`єра. До того ж ніхто з членів коаліції не візьме на себе труд пояснити, чому суспільству офіційно не пред`являють нових міністрів? Невже українські політики стали такими забобонними? Чи бояться образити урядовців, яких чекає невесела доля? До речі, очевидним виглядає факт, що у разі звільнення міністри залишать склад Кабінету, м`яко кажучи, з недоброзичливим ставленням до Тимошенко, а на них навздогін повісять промахи, яких за час своєї діяльності припустився уряд. Традиція, знаєте...
Успіх задуманої ротації в Кабміні багато в чому залежить від Володимира Литвина. Спікерові під силу або сформувати пакет, або узяти курс на голосування по кожній окремій кандидатурі міністра. Верховна Рада, як відомо, може все, а досвідчений спікер завжди може натиснути на потрібні кнопки. Хочеться нагадати, що впродовж декількох тижнів під час зустрічей з громадянами на місцях Володимир Михайлович закликав вводити в уряд професіоналів, кандидатури яких публічно представити суспільству. Чи вистачить у спікера сил і можливостей для відстоювання своєї точки зору вже в сесійній залі? Наразі тільки відомо, що Блок Литвина не висуває кандидатів на посади міністрів, задовольнившись другорядними «хлібними» посадами у виконавчій владі.
Варто нагадати, що багато рішень нинішня коаліція ухвалювала за безпосередньої участі фракції комуністів. Петро Симоненко при цьому уміло відхрещувався від співпраці з представниками влади. Ось і цього разу представники КПУ із задоволенням проголосують за звільнення міністрів, але далеко не факт, що дадуть свої голоси за призначення нових членів уряду. Тому не можна виключити вірогідність скорочення кількості легітимних міністрів у складі Кабінету Міністрів, що дозволить ефективніше впроваджувати режим ручного управління виконавчою владою. Шкода, що заплановані кадрові ротації в уряді не мають яскраво вираженого антикризового характеру в інтересах всієї країни.
Євген Магда
