Вісімнадцять років тому понад 90% жителів України сказали на референдумі «так» своїй незалежності. І лише через тринадцять років те, про що стільки говорили вітчизняні націонал-демократи до незалежності, в час здобуття незалежності і всі роки відстоювання незалежності, відбулось: нацдеми змогли згуртуватись. Те, чого не міг добитись від цього буйного табору В’ячеслав Чорновіл на пікові підйому народної свідомості, вдалось на минулих президентських виборах Віктору Ющенку.
Зараз Віктор Андрійович робить все, щоб у його колишнього візаві Віктора Януковича не було суперника з консолідованою командою демократів. Як днями заявив лідер «Єдиного центру» Ігор Кріль, у його партії «на сьогодні у фокусі дискусії є Віктор Ющенко та Віктор Янукович». Можна було б посміятися з «Центру». Але робити цього не варто: ця структура базується на Заході і, відповідно, забезпечує дещицю західного електорату Віктору Януковичу.
Такі партійки можуть розтягнути по маргінесу досить серйозний відсоток голосів. Чиїх голосів? Звичайно, Юлії Тимошенко. Тепер, здається, вже всім зрозуміло, що Віктор Ющенко у першому турі грає на Януковича. Можливо, не всі його болільники у другому турі підуть голосувати за Януковича, так само як не всі любителі Арсенія Яценюка, Анатолія Гриценка чи Сергія Тігіпка у фіналі поставлять на Віктора Федоровича.
Але в тому-то гнітючість ситуації, що наші націонал-демократи сьогодні, на 18-у році після 90-відсоткового народного волевиявлення, не можуть продемонструвати такої єдності. Можливо, Ющенку певною мірою пощастило, що в 2004-у він був «національно свідомим», а провладний кандидат позиціонувався як «проросійськи налаштований». От наші нацдеми злякались і з переляку згуртувались.
Націонал-демократи – вони бодай в себе на кухні дуже войовничі. Може, в тому полягає проблема Тимошенко, що їй далеко до радикалізму Ющенка часів 2004 року. Але якщо обирати по осі Європа-Азія, українське-малоросійське, - то на чию користь мають втрапити симпатії наших демократів? Ну звичайно ж…
Але. Проблема Юлії Тимошенко в тому, що вона хоче бути президентом всієї України, всіх українців, а не частини, як це вийшло у нинішнього президента. І як це, зрештою, вдалось їй на посаді глави уряду. Тимошенко рахується з економічним та культурним різновидом наших, в хорошому розумінні цього слова, регіонів. Вона рахується з економічними важелями впливу Росії.
І вже націонал-радикали їй цього не подарують. Якби всі відтінки наших демократів від найрадикальніших до відверто ліберальних об’єдналися навколо ідеї «У всіх нас – один кандидат!», Тимошенко перемогла б уже в першому турі. Вона дуже багато зробила (мається на увазі виборчу кампанію) у всіх регіонах. Але якщо на Сході проти неї «воюють» ті ж, з ким вона сперечалась в рамках минулої кампанії Ющенка, то на Заході проти неї ведуть передвиборчі бойові дії вчорашні соратники на чолі з Віктором Андрійовичем.
Ми вже згадували В‘ячеслава Чорновола й те, як його електорат розтягли демократично-патріотичні маргінали. Якщо таке відбудеться на цих виборах й переможе Янукович, уявляєте, що буде творитись в демократичному таборі? Бо це буде не тільки перемога його прихильників зі Сходу (тамтешні фанати «Лідера» не люблять коливатися). І буде це не поразка демократів. Це буде зрадництвом націонал-демократів, продажем демократичною спільнотою тих ідеалів, котрими вони так звикли гордитися.
Ющенко, Балога, Яценюк активно й досить тонко вибудовують сьогодні свою політику на Заході. Сіється не тільки відраза персонально до Тимошенко, підсовуються ідея взагалі не ходити голосувати під час другого туру – таким робом відсікаються ті, котрі ні за які пампушки за Януковича не голосуватимуть. Таким чином провокується недобір голосів Тимошенко.
Змусити нацдемів до гурту – тут їх слід або знову добряче злякати (бо Янукович тепер не провладний кандидат, а опозиційний – чого його боятися?), або дати лідера. Віктор Ющенко таким, як бачимо, не став. Не зміг. Кого сьогодні можна назвати загальнонаціональним лідером демократичного руху? Питання риторичне. Чому Юлія Тимошенко не захотіла ним стати? Ми про це згадували вище: бо вона хоче бути загальнонаціональним лідером, а не лідером течії (бодай і самої демократичної).
…Воно, мабуть, буде дуже кумедно, коли «стовпи демократії» зі штабу Ющенка перед другим туром, позичаючи в Сірка очі, будуть закликати голосувати за Януковича. «Я б не хотів, що українці самі себе (на президентських виборах – Авт.) переграли», - сказав днями Віктор Андрійович. Золоті слова.
Олег Сухоусов (Центр оперативного журналістського реагування)
