Що буде, коли Президентом стане хтось із цієї, за висловом Ющенка, «пари чобіт» – Янукович чи Тимошенко? Спробую пофантазувати.
Чобіт правий
Почну з Януковича, бо саме він нині головний рейтингоносець.
Відразу він, мабуть, візьметься за виконання своєї передвиборчої обіцянки – упровадження російської мови як другої державної. Сам припинить розмовляти українською та іншим, хто захоче з ним спілкуватися, заборонить це робити. І справді, на фіга українська мова, якщо є «язык братского руского народа», хай він і не такий, як у Донецьку...
Виникне бажання й гімн України поміняти. Спочатку конкретні пацани захочуть «мурку» пропихнути, але вирішать, що це може не сподобатись іншому конкретному пацанові – російському прем’єру. Тому щоб зробити йому приємно, запросять написати гімн для України співака Расторгуєва – того, що з “Любе”.
Історію ж України писатиме відомий діяч науки, уже генерал-полковник Дмитро Табачник. Зрозуміло, допоможуть йому російські академіки, конкретно призначені для цього урядом РФ . Власне, і вони її не писатимуть. Витягнуть з шухляди «Короткий курс історії ВКП(б)», доповнять останніми найбільш відомими цитатами видатного державного діяча РФ Путіна (на кшталт «замочим в сортирах») й оголосять це спільним по-справжньому правильним баченням української історії. Голодомор там буде названо брехнею, а Сталін з поплічниками – видатними політичними менеджерами, які мали дрібні хиби, що просто губляться на тлі їхніх звершень.
Табачника після написання цієї видатної наукової праці, зрозуміло, зразу ж академіком призначать. Для більш ефективної роботи всі архіви, і не тільки львівські, перевезуть прямо до нього додому, щоб він там їх вивчав і не марнував час на ходіння по бібліотеках.
До речі, Янукович теж академіком стане – в галузі економіки. За досягнення донецьких пацанів у приватизації національного багатства України. Члени Національної академії наук довго не сперечатимуться з цього приводу. Воно їм треба? Якщо вони змогли академіком та першим віце-президентом НАНУ обрати людину, яку багаторазово ловили на плагіаті, то Януковичу сам Бог велів... Бо коли він щось і крав, то точно не наукові праці.
Юрій Луценко переїде жити у Франкфурт-на-Майні. Там у стані “втоми” лаятиме німецьких поліцейських, аби тільки заарештували його – років на п’ять, щоб сховатися від Колеснікова. Бо той домагатиметься, аби Луценко опинився в тій самій камері, у якій він провів літо 2005 року...
Мама Шуфрича, дай їй Бог здоров’я, і надалі вражатиме всіх бізнесовими успіхами. Розміри її бізнес-активів зростатимуть чи не щоденно. Зрозуміло, що сам Нестор Іванович жодного стосунку до цього не матиме. Ну хіба добрим словом мамі допоможе.
Телевізійне шоу «Шустер-лайв» нарешті перейменують за іменем її постійної головної особи – «Шуфрич-лайв». Саме Шуфрич визначатиме, кому слово дати... А Шустеру залишать почесне право підносити мікрофон...
До речі, слід очікувати буму дорогих стоматологічних клінік, що спеціалізуватимуться на вставлянні щелеп та зубів. Не тільки ж Нестор Іванович має буйний норов. Віктор Федорович, ставши Президентом, теж буде змушений якось пояснювати, хто в домі хазяїн.
Українську газотранспортну систему передадуть в управління російсько-“європейському” консорціуму. Тобто насправді – російсько-російському, бо з боку європейців туди ввійдуть хіба що правильні пацани типу газпромівського Шредера.
Проте спочатку Путін обходитиметься тим що є. Газові контракти з пані Тимошенко його цілком влаштовують. Там усе правильно викладено, визначено – кому вершки, а кому корінці. Але щоб і донецьким була втіха й щоб були при ділі та не дуже буянили, газотранспортний консорціум таки створять.
Про європейську інтеграцію, зрозуміло, можна буде забути. Головний пріоритет – Росія. Бо саме туди начебто можна буде поставляти продукцію, яку інші країни брати не захочуть.
Ну а рівень інфляції визначатиметься за ціною головного продукту Азарова – капусті. Усі раніше чомусь сміялися над цим, не розуміючи: донецькі саме заради неї – «капусти» – і працюють. Тому ціна на неї насправді дуже важлива... Та й не тільки для них.
Звісно, усі ті, хто голосував за Тимошенко, постійно нагадуватимуть: ми, мовляв, казали, що Янукович – це зло. От якби Юлію Володимирівну Президентом обрали, – ото був би справжній рай.
Чобіт лівий
Тож уявімо, що Президентом стане Тимошенко...
Як і обіцяла, головне, чим почне опікуватися, – це Конституцією, яку намагатиметься переписати... Ні, не подумайте чогось поганого – не для того, щоб стати царицею чи не владичицею морською, а лише щоб бути керівником усієї виконавчої влади в країні. При цьому рватиме на собі останню луївітонівську сукню зі словами – я готова нести відповідальність за все сама! Аби лишень віддали їй повноваження прем’єр-міністра й замкнули на ній усю виконавчу вертикаль.
Ще з часів прем’єрства колишнього бізнес-партнера пані Тимошенко знає, що саме це крісло дає реальні можливості для безмежного підвищення особистого життєвого рівня. Їй абсолютно байдуже, яка буде система влади в країні – президентська чи парламентська, – головне, аби була одна конкретна посада, яка дає можливість контролювати рух усіх бюджетних коштів та державних активів.
Зрозуміло, за один день це не робиться, та й депутати не дуже хотітимуть. Тож вона перетягуватиме на себе повноваження шляхом референдуму. Перед ним з усіх екранів лізтиме локшина: як, мовляв, було б добре, якби в країні був Президент з необмеженими повноваженнями та примарними важелями контролю за ним.
З метою забезпечення держави необхідними коштами розпочнеться непримиренна боротьба з олігархами. Певна річ, визначати, хто в Україні олігарх, до того ж – поганий олігарх, буде особисто пані Тимошенко. Весь правильно організований народний гнів спрямовуватиметься на відбирання в них майна. Відповідні напрацювання пана Путіна будуть глибоко вивчені та розвинуті.
Задля “локшинації” населення в олігархів відбиратимуть телеканали – адже кляті олігархи забрали їх у простого народу. Почнуть, зрозуміло, з найбільш рейтингових – «Плюсів» та “Інтера”, далі черга дійде й до решти.
Аби процес “деолігархізації” телеканалів ішов успішно, посаду генерального прокурора дістане особа, яка раніше ну жодного стосунку до пані Тимошенко не мала. Самі, мабуть, зрозуміли, це я маю на увазі визначного юридичного авторитета й видатного конституціоналіста сучасності пана Медведчука. Його зміни до Конституції 2004 року та проект Конституції 2009 року будуть обов’язковими для вивчення всіма студентами вищих навчальних закладів та подаватимуться як вершина юридичної думки.
Прихід Медведчука на посаду генпрокурора ознаменується швидким розслідуванням низки гучних кримінальних справ. Так, з’ясується, що Лозінський несправедливо постраждав у часи терору Ющенка. Він і раніше розповідав усю правду про те, як мужньо затримував озброєного злочинця в Голованівському районі Кіровоградської області. Проте Ющенко через свою нелюбов до Тимошенко заважав установленню істини. З Голованівського району надходитимуть численні листи від колективів та окремих громадян про нагородження Лозінського державною нагородою.
Також восторжествує правда у так званій «артеківській справі». По-перше, з’ясується, що дітей ніхто не ґвалтував. По-друге – що це діти неодноразово ґвалтували народних обранців. Це підтвердять самі депутати, які у своїх показаннях докладно опишуть статеві органи малолітніх злочинців.
Для компенсації моральних травм одного з постраждалих призначать міністром новоствореного Міністерства дошкільних і середніх навчальних закладів, аби він і далі втілював свою любов до дітей на практиці.
Вийде з ув’язнення ще одна жертва ющенківського терору – суддя Зварич. Як з’ясується – ніхто його з хабаром не затримував, ті горезвісні мільйони він чесно й законослухняно наколядував. Тож усі звинувачення буде визнано наклепницькими. Зварич піде на підвищення – займе вакантне крісло голови Вищого адміністративного суду.
Пан Григоришин закриє весь свій бізнес в Україні, натомість відкриє в Москві ательє дорогого одягу для бізнесменів, котрі бажатимуть мати справи в Україні. Головною родзинкою колекції від Григоришина стане відсутність у всіх видах верхнього одягу кишень, аби туди не можна було засунути якогось пістолета, ножа чи пакетика з наркотиками.
Пані Тимошенко й далі просвіщатиме країну своїми економічними знаннями. За академічно глибоке обґрунтування тези про те, що уряд не може впливати на грошово-кредитну політику, її оберуть Академіком НАНУ. А вислів – перерахування прибутків Нацбанку не є емісією – буде визнано проривом у економічній теорії, який, на думку українських науковців, вартий Нобелевської премії. Подання НАНУ буде відправлено в Нобелевський комітет, а панові Портнову доручать забезпечити юридичний супровід відповідного рішення Королівською шведською академію наук. Печерський районний суд не зволікатиме з прийняттям постанови, яка зобов’яже шведів “розглянути й ухвалити”.
Мама Шуфрича, дай їй Бог здоров’я, і за Президента Тимошенко вражатиме бізнесовими успіхами. Розміри її бізнес-активів зростатимуть чи не щоденно. Щоправда, «Шустер-лайв» у «Шуфрич-лайв» не перейменовуватимуть, а просто закриють за непотрібністю. Шустер повернеться на свою батьківщину й піде на радіо “Свобода”.
Про те, як добре насправді живеться українцям, вони дізнаватимуться зі щотижневих 5–6-годинних телепередач «Алло», які вестиме особисто пані Тимошенко. Вона розповідатиме, як тяжко працює, як змушена боротися з ворогами, котрі постійно заважають їй піднімати життєвий рівень простих громадян. Ця телепередача транслюватиметься одночасно по всіх теле- й радіоканалах і буде обов’язковою для продивляння-прослуховування всіма громадянами країни, котрі досягли шестирічного віку.
Аби не допустити поширення неправдивої інформації про діяльність пані Тимошенко, у кримінальне законодавство буде введено окрему статтю, відповідні напрацювання підготує особисто пан Медведчук. Частина перша цієї статті визначатиме, що все сказане Юлією Тимошенко є правдою, яка не може підлягати сумніву. Частина друга передбачатиме кримінальну відповідальність за будь-які сумніви в правильності й правдивості сказаного та зробленого пані Тимошенко, висловлені як публічно, так і дома на кухні.
Партактив БЮТ суворо стежитиме за дотриманням законодавства в кожному українському селі... Це забезпечити неважко, адже в кожному селі є БЮТ. Пам’ятаєте, як у тій відомій пісні?
Борис Кушнірук
