Нічне засідання (з 7 на 8 липня) Верховної Ради, на якому приймалася в другому читанні запропонована урядом пенсійна реформа (законопроект №7455), нагадувало здачу випускних тестів. По-перше, з’явилися не всі. У залі присутніми були близько 150 народних обранців. Зареєструвалося – 143. За реформу проголосувало 248 (!).
Понад 300 пакетів документів виявилися нікому не потрібними. Так само як і витрачені намарно державні кошти, якими нещодавно так переймалися в Українському центрі оцінювання якості освіти, коли на незалежне тестування не з’явилося 18% зареєстрованих учасників. Та ще й відповіді мали всі. Як провладна більшість,так і опозиція.
Щоправда, без «проколів» не обійшлося. Помилково була прийнята поправка Арсенія Яценюка згідно з якою 10 мільйонів пенсіонерів мають додатково отримати 334 гривні до пенсії. Утім, на загальний результат (поправок було понад 1000) це не вплинуло.
Прийняття пенсійної реформи вплинуло на інше (значно суттєвіше?) –намалювало нову картину розстановки політичних сил. Загалом змусило задуматися: чи є в сьогоднішньому парламенті опозиція чи її немає? І чи існує на сьогодні опозиція як така в Україні?
Парламентські розклади
Почнемо з парламенту. У самих депутатських колах говорять про те, що насправді у ВР сьогодні налічується близько 10 реально опозиційних депутатів. Усі інші – фіктивна опозиція. Голосування поправок до пенсійної реформи показало, що опозиція має 20-30 голосів. У Партії регіонів (Єфремов) таке голосування називають «ганебним».
На розгляді важливого соціально-економічного питання присутніми були тільки кілька опозиційних депутатів.
Чи потрібна була їхня присутність в сесійному залі взагалі? Опозиція реально знала, що законопроект про Пенсійну реформу потрібні 250 голосів має. Принаймні про це заявив депутат від фракції «БЮТ-Батьківщина» Андрій Павловський. Більше того, о пів на другу ночі (час голосування) 92 депутатів від фракції «БЮТ-Батьківщина» в залі засідання ВР України не було. 8 – не голосували. І тільки п’ятеро (!) проголосувало проти.
«Проти» проголосовали також фракція КПУ (у повному складі), частина НУ-НС і четверо позафракційних. Підґрунтя нової опозиції?
Тому чи не простіше було опозиції (тим, хто себе такою називає) виступити з заявою, демонстративно покинути зал засідання й загалом не брати участі в відвертому фарсі?
Павловський каже, що присутність у залі – це була позиція опозиції. «Сьогодні нас не запрошують на політичні ток-шоу. Тому ми використали зал засідання ВР як політичний майданчик. Ми хотіли, щоб нас побачили й почули. Питання розглядалося важливе. Багато людей дивилося прямий ефір».
Отож… Що побачили глядачі? Безпорадність своїх обранців?
На своїх поправках уперто наполягав Володимир Яворівський («БЮТ-Батьківщина»). Наголошував, що знає: за них не проголосують. За них не голосували. Юрій Кармазін (НУ-НС) «зіграв» ображеного. Його поправки також не проходили. Заявив про зняття всіх своїх поправок. Свої поправки зняли також В’ячеслав Кириленко (НУ-НС) і Наталія Королевська («БЮТ-Батьківщина»). Кілька словесних «плювків» у бік провладної більшості... Ось і вся картинка.
Варіантом, який би підняв рейтинг опозиційних сил, могло б стати і блокування «опозиціонерами» трибуни ВР України. Однак, схоже, блокувати не було кому… А ще – гору взяв страх. «Блокування б нічого не дало. Воно має сенс, коли є коливання в кілька голосів. Такого коливання не було. Усе, чого ми могли б таким методом добитися, – це отримати кілька ударів по голові табуретками», - кажуть незадоволені прийнятою пенсійною реформою депутати.
Ображеними голосуванням виглядають і комуністи. Вони вперто «відхрещуються» від своїх іще недавніх союзників з парламентської більшості – Партії регіонів. Кажуть, «нова стара Конституція» повністю розв’язала їм руки. «Якщо угода між нами і ПР до її прийняття в нас існувала, то з її прийняттям вона анулювалася», - кажуть у КПУ. «Ми не підписували ніякої нової угоди про входження до більшості. Відповідно, не можемо виходити. Як можна виходити з квартири, у яку ти не заходив?» - розглагольствує Євген Царьков (КПУ). Про стару угоду говорять як про таку, що в багатьох пунктах ігнорувалася ПР.
Як би там не було, схоже, у новому політично-парламентському сезоні комуністи голосуватимуть ситуативно – для них це звична практика. А отже, можуть стати й частиною опозиції. Яка, скоріш за все, також буде ситуативною.
Позапарламентська активність
За логікою, ухвалення пенсійної реформи мало б викликати масові акції протесту. Тим більше що кількість незадоволених її прийняттям за результатами різних соцопитувань коливається в межах 70-90%. От тільки зорганізувати їх, як виявилось, нікому.
«Якби під парламент прийшло тисяч 50 людей, то я переконаний, пенсійна реформа не була б проголосована», - пост-фактум заявив Андрій Павловський. Однак, відповідаючи на питання, чому опозиція (його політична сила) таку кількість людей не змогла зорганізувати, - перевів стрілки на профспілки. «Наше завдання полягає не в організації таких акцій. У нас – законотворча діяльність. У всьому світі цим займаються профспілки», - заявив він. При цьому, однак, назвав профспілки «відрижкою радянської системи».
Варто зазначити, що в день голосування пенсійної реформи, Федерація профспілок працівників малого і середнього підприємництва України (сюди приєдналися профспілки металургів і машиністів) за підтримки ВГА «Вперед» таки зуміла зібрати під стінами ВР України близько тисячі незадоволених. Однак критичною масою вони не стали.
Окремі профспілки також проводили акції протесту під Адміністрацією президента, облдержадміністраціями тощо. Об’єднати їх ніхто не зумів.
У переддень голосування у ФПУ було проведено обшук. Чи завадив він Федерації профспілок України вивести людей на мітинг протесту? Схоже, що так.
Кажуть, тих, хто підтримував Юлію Тимошенко в Печерському суді, а це близько 5-ти тисяч людей, не пустили під стіни ВР України.
Так, їх справді не пустили, бо так мітингували “захисники” реформи – тігіпківська “Сильна Україна”. Але все це відбувалося в першій половині дня. А пенсійна реформа приймалася – у другій. На цей час під стінами парламенту було порожньо. Ані «прихильників реформи», ані міліцейських кордонів… Ані ПРОТИВНИКІВ. Хіба що на балконі ВР України кілька активістів ВГА «Вперед». Їх виказують відповідні футболки. І то… Їхня присутність більш як на годину не затягнулась.
Під парламентом у першій половині дня було помічено близько сотні комуністів.
Позапарламентські партії публічно своєї позиції не висловлювали, акцій не проводили. Може, це також позиція?
Перерозподіл сил
Отже, «за» майже в повному складі проголосували фракції ПР, Народної партії Литвина, група «Реформи заради майбутнього» (під проводом Рибакова), частина НУ-НС і позафракційних. Прийнята реформа однозначно потягне за собою перерозподіл «політичних смаків» електорату.
Суттєвих електоральних втрат може зазнати Партія регіонів. І тут це розуміють. Більше того, говорять про це вголос. Попри те, стверджують, що не мали морального (?) права відмовитися від пенсійної реформи.
Свій і без того невеликий електорат може втратити Народна партія. Деякі положення пенсійної реформи відверто «не стикуються» з певними пунктами програми партії спікера ВР Володимира Литвина.
Проте сам Литвин їх впритул не бачить чи не бажає бачити. На підсумковій прес-конференції, приуроченій завершенню чергової сесії ВР, він заявив: "Я не бачу жодної позиції, яка йшла б урозріз із програмними засадами. Я переконаний, що, попри всю критику, приймати це рішення було потрібно".
Решті, хто голосував за пенсійну реформу, також не додасться.
Інше питання – кому цей електорат дістанеться?
Що чекає “Батьківщину” та її лідера Юлію Тимошенко? З одного боку, “біло-сердечні” всіляко підтримують свого лідера, з другого – розглядають варіант «передислокації». Шукають нові рішення і нових лідерів. Поки що чітко вимальовується тільки образ Наталії Королевської. Однак важко сказати, на що реально претендує Королевська – на лідерство в партії «Батьківщина» чи вона хоче перевести ВГА «Вперед» у ранг політичної партії.
В одному зі своїх інтерв’ю Андрій Павловський («Батьківщина»), відповідаючи на запитання, хто поведе політичну силу на вибори-2012, якщо Тимошенко все-таки посадять, сказав: «Хоч це і є моя суб’єктивна думка, але можете вважати її такою, що відображає позицію партії загалом. Якщо так станеться, то партію «Батьківщина» все одно очолить людина, прізвище якої починається на «Т».
Явно не Королевська.
Загалом, зважаючи на політичну й соціально-економічну ситуацію, що склалася в Україні, літо може намалювати найнесподіваніші розклади на політичній карті України. Вивести на перший план найнеочікуваніших лідерів.
Підпише чи не підпише?
У цей час депутати ВР України, що іменують себе опозицією, збирають підписи й готують звернення до Конституційного суду України щодо прийнятої парламентом пенсійної реформи. У ПР такі дії називають безперспективними. «Я знаю, як важко довести присутність в залі депутатів», - каже Єфремов.
«Опозиціонери» також мають намір вимагати від президента не підписувати закон. Говорять про масові акції. Провладна партія можливість вето не відкидає.
«Буде чи не буде вето, сказати не можу. Законопроект має пройти експертизу», - заявив Єфремов.
"Буде її уважне вивчення разом з експертами. Я думаю, президент прислухається до думки експертів, громадських організацій, до думки профспілок. Думаю, що тут у першу чергу має бути хороший діалог з профспілками. Реформи за кордоном проходили, як правило, через діалог влади і профспілок", - зазначив також у ефірі одного з телеканалів Василь Горбаль (ПР).
Таким чином, розглядати варіант, що Віктор Янукович урешті-решт накладе вето на цей документ, відправить Сергія Тігіпка, а з ним і більшу частину Кабміну, у відставку й таким чином «завоює» всезагальну любов до себе українського народу, можна. І мабуть, треба.
Чи, може, усе так і задумано? Політтехнологами Банкової? Головне ж у пенсійній реформі (принаймні багато хто про це каже) - отримати гроші МВФ. А їх можна отримати ще й на нинішньому етапі – до набуття чинності закону.
Надія Михальчук
