Те, що влада стикається з усе більшою недовірою з боку громадян, вже давно не секрет. Всі дії влади сприймаються з недовірою навіть незалежно від того, правильні вони чи ні.
Відсутність суспільної підтримки чим далі, тим більше обмежуватиме можливості влади проводити реформи.
А якщо врахувати, що більш менш послідовні та очевидні реформи проводяться в першу чергу в інтересах великого експортно орієнтованого капіталу, то сподіватись владі на підтримку суспільства тим більш не доводиться.
У той же час критика «всього і вся» з боку значної частини опозиції теж навряд чи може викликати повагу і розуміння. Бо якщо критика носить популістський, непрофесійний характер, то це лише дезінформує суспільство. Воно не розуміє, що є правильним, і що потрібно робити для змін на краще. А саме такою частіше за все на адресу дій влади є критика з боку найбільш «розкручених» опозиційних політичних діячів.
Нещодавно мені вже довелось детально пояснювати, чому розкритиковане опозицією підписання угоди про зону вільної торгівлі в межах СНД є добрим для України. Ключовою тезою тієї статті було те, що основою економічної політики будь-якого уряду має бути сприяння в просуванні національних товарів на зовнішніх ринках, особливо коли йдеться про готову продукцію. І зона вільної торгівлі в межах СНД цьому сприяє, незважаючи навіть на деякі обмеження, які там залишились. Бо їх все ж таки буде менше, ніж є на даний час.
До речі, у зв’язку з цим варто мати на увазі, що в разі підписання договору про зону вільної торгівлі з ЄС, там теж деякі взаємні обмеження існуватимуть.
Той же самий підхід щодо сприяння у просуванні українських товарів на зовнішні ринки слід використовувати при аналізі спільного рішення, з одного боку - Нацбанку і Нафтогазу, з іншого – Центробанку Росії і Газпрому щодо можливості для України розраховуватись за газ, у тому числі, рублями.
Суть цього рішення полягає в тому, що в разі бажання та можливостей Нафтогаз зможе розраховуватись за газ не тільки доларами, але і рублями. При цьому якщо Нафтогаз бажатиме розраховуватись тільки доларами, Газпром не заперечуватиме.
Слід усвідомлювати, що Нафтогаз від цього рішення нічого не виграє. Всерівно, якщо він платитиме в рублях, то виходячи з доларового еквіваленту. При цьому, зрозуміло, що проблему вкрай збиткової діяльності Нафтогазу та зростання заборгованості це рішення жодним чином не вирішує.
У той же час це рішення створює деякі додаткові переваги для українських підприємств, що експортують свою продукцію в Росію.
Замислимося, що вигідніше російським підприємствам – розраховуватись за українську продукцію в рублях чи доларах? Очевидно, що в рублях. Хоча би тому, що непотрібно буде витрачатись на банківські послуги по конвертації рублів в долари. Отже українська продукція при розрахунку в рублях для російських покупців стане трохи дешевшою. А значить більш конкурентоспроможною.
До цього часу українським підприємствам було невигідно приймати оплату за експортовану в Росію продукцію в рублях, бо їх потім в Україні було невигідно продавати – попит був малий. Особливість українсько-російської торгівлі полягає в тому, що, з одного боку, Україна має величезне від’ємне сальдо взаємної торгівлі. Так, наприклад, за січень-серпень 2011 року експорт України в Росію склав 12,8 млрд дол. США, натомість імпорт з Росії – 19,1 млрд дол. США.
Головна причина цього дисбалансу – Росія є головним постачальником в Україну енергоносіїв (газ, нафта та нафтопродукти, вугілля). Так за перших 8 місяців поточного року за газ було заплачено 8,5 млрд дол. США., за нафту та нафтопродукти - 4,5 млрд дол. США, вугілля – 1 млрд. дол. США. При цьому Україна розраховується за них в доларах.
З іншого, якщо вилучити з розрахунку взаємної торгівлі енергоносії, то ситуація стане повністю зворотна - в України буде велике позитивне сальдо. Якби українські підприємства за експортовані в Росію товари брали оплату лише в рублях, то їх не було б куди дівати в Україні, бо по головній статті витрат (енергоносіям) ми платимо Росії в доларах.
Якщо ж Нафтогаз зможе розраховуватись за газ, у тому числі, в рублях, то в нього на них з’явиться попит, причому в обсязі більшому, ніж об’єктивно його можна задовольнити. Отже в українських підприємств з’явиться сенс отримувати за експортовані в Росію товари рублі.
Інша справа, що все одно цей обсяг розрахунків в рублях не зросте дуже сильно, бо рубль не може виконувати функцію заощаджень. Рубль не настільки стабільний з точки зору курсу до долара та євро, а також у зв’язку з постійним значним знеціненням (рівень інфляції є неприйнятно високим для того, щоби тримати заощадження в рублях). А українські підприємства не всю свою експортну виручку конвертують в гривню, тому для багатьох з них все рівно буде вигідніше отримувати за свою продукцію долари чи євро.
Який же загальний висновок з цього аналізу можна зробити? Не треба думати, що уряд тільки тим і зайнятий, якби зробити щось добре Росії і щось погане для українських підприємств. Така логіка мислення є примітивною і не відповідає дійсності. Громадянам слід критично відноситись як до дій уряду, так і до заяв особливо галасливих» опозиціонерів. Бо доволі часто, користуючись недостатньою обізнаністю громадян, вони конструктивну критику підміняють демагогією.
Борис Кушнірук
