Побутує в українського народу таке визначення людей, які здаються не зовсім адекватними, «клініка». Але це так, згадалось, це ніяк не стосується прес-конференції Бондаренка і Друзя «Творчість Юрія Винничука, книги Братів Капранових -  еталон сучасної української літератури?».

Ігор Друзь: «Будь-якого психолога почитайте, з чого починається деградація? Вона починається з оцих дебільних журнальчиків. І саме цей письменник (Винничук видає журнальчики порнографічні? – авт.), і саме ця група, ці Капранови, які своїми респектабельними іменами (ну, Віталій, ну, Дмитро) дають легітимність цій навалі дурній, вони і є люди, які здійснюють цей прорив, прорив певний. Що я хочу сказати?» Хто б знав, певне, слід почитати психолога якогось, може б тоді стало зрозуміло. Наразі ж спробуймо описати симптоми.

Симптом, прихований, але прочитуваний – усього-з-усім-сплутування.

Відео дня

Найперше, сплутування жанрів: балаганчика і прес-конференції.

Цитата з офіційного прес-релізу: «І оскільки відповідь із  Нацкомісії є відпискою, він (Бондаренко) заявив про те, що знов звертається до її керівника В. В. Костицького, вказавши, де конкретно були опубліковані «брудні порнографічні екзерсиси» Ю. П. Іваничука.» Чим уже провинився Іваничук і чого раптом він став Ю. П.?  Але, видно, не спати спокійно ні Нацкомісії з моралі (ах, як звучить, хоч і не Раднарком, але теж велико!), ні Іваничукові, що б він там не говорив проти еротики Винничука.

Далі, сплутування бажаного і дійсного.

На прес-конференцію було обіцяно запросити народних депутатів: українофіла (Друзь так і каже, українофіла, століття ХІХ, не менше) Грача і Колесніченка. А це вже, насправді, мало бути цікаво, бо ж усі пам’ятають висловлювання Грача. Ну, хто не пам’ятає, то от дещо із них:

«Колесніченко? Та ні, це настільки дрібний пішак. Його використовують як... шкода, що тут про таку миршавість потрібно сказати слово «спікер»»

«Ну ми ж знаємо цього Колесніченка як облупленого. Він був і з комуністами, і в націоналістичному Русі в кінці 80-х років, і де тільки не був. Це він уже потім став «російським»...

«Я ось все на його весіллі хочу погуляти, або привітати його з весіллям і ніяк це не станеться. Ну ви ж зрозуміли мій підтекст..

Але чомусь ніхто не прийшов. Можливо, почувши назву найвідомішого тепер вірша Винничука, вирішили, що їм тут не має чого робити, та ще й на несесійному тижні. А, може й справді хворіють.

Але найбільшим сплутуванням було термінологічне.

Порнухою (Друзь так і каже: «Іншого слова не підберу». Правильно, у ХІХ столітті з такими словами не густо було) ці «спікери» називали все що завгодно. Найневинніший віршик про Діда Мороза, який, ішовши лісом до діток, ще й вполював їм зайчика, щоб ділахи не голодували – порнуха!

Трагічні вагання Позаякового ліричного героя, який не знає, як зацікавити жінку, і розуміє, що це закон світовий, бо й жеребець он не знає, як до кобили підійти – порнуха!

Захопливі любовні ігри в уже осінніх садах, у яких, у звичайному житті, беруть участь і депутати, і, подумати лише, навіть політологи – порнуха!

Словом, порнуха як Idea fix.

Параноїдальні та агресивні нахили

Володимир Бондаренко: «Ми провели акцію «Страта порночтива» … Туди прийшов підтримати нас і Микола Григорович Жулинський. Потім він про це забув. Але четвертого лютого на релігійній зустрічі ми підійшли до нього із журналістами, і він змушений був пригадати (змусили таки!!!)»

Ігор Друзь: «Була дипломатія канонірок, стала дипломатія заднього проходу. Тобто я хочу сказати, що вони намагатимуться вкусити нас і справа, і зліва. У даному випадку, вони хочуть вкусити нас справа..

Ігор Друзь: «Але пропаганда гомосексуалізму повинна бути визнана кримінальним злочином. За це потрібно забирати і саджати в тюрму. Ми - проти гомосексуалізму як явища…»

Володимир Бондаренко: «Книжка, як батько і мати...»

Ігор Друзь: «Ми вимираємо, Германія вимирає, Франція вимирає. Вона заселяється отими смішними народами (арабами – авт.), які цінять і люблять свою сім’ю. Вони смішні, але вони нашу землю забирають. А ми веселі дуже, в нас є порнографія, в нас є брати Капранови, в нас є Винничук – все дуже смішно. Тільки наша земля заселяється арабами, неграми, китайцями…» - тут, між іншим, засвітлюється й інший симптом:

Симптом, найбільш явний, порушення у сприйнятті причиново-наслідкових та логічних зв’язків.

Володимир Бондаренко «Я виступав і виступаю за еротику. Вважаю, що в Україні є секс.» Про що тоді мова, залишається загадкою...

Ігор Друзь: «Я хочу одразу додати, щодо того міфа, що нібито тільки українофоби проти усього цього. Ні!» - їх, українофобів за власним визнанням, виявляється, підтримує ще й Павло Мовчан, той-ще-українофіл.

Володимир Бондаренко: «Моє звернення в пресу і до народних депутатів мало величезний резонанс, і його одразу спробували політизувати. Я якраз хочу відвести ці спроби політизації…» - однозначний логічний зв’язок між тим, що голова ради директорів Інституту політичних, соціологічних та маркетингових досліджень ім. Т. Г. Шевченка (слово літературний чомусь відсутнє, з огляду на значний авторитет спікера у літературних колах можна було б уже й додати) звертається до членів найвищого законодавчого органу та тим, що це називається політизованим, від пана голови ради чомусь приховується.

Ігор Друзь: «Я скажу, в чому небезпека таких людей, як Винничук. Те, що пишуть на відповідних огидних сайтах в інтернеті – це не так небезпечно, тому що вони не розширяють межі дозволеного (?). А от коли письменник, респектабельний, член Союзу (а лексика не дає ж себе стримати) письменників пише книжки, видає великим тиражем (???) і починає таке заявляти – це є прорив дозволеного.  От після нього ідуть відповідні сайти, і після нього йде наступ порнографії…» - яким чином творчість письменника, яка увінчується виданням тисячі (!!!) примірників книги у 45-мільйонній країні, спричиняє розвиток світової індустрії кіно для дорослих, боюсь, не допоможе пояснити навіть, згадувана Грачем у цитованому інтерв’ю УНІАНу разом із «миршавістю», Інна Богословська.

Володимир Бондаренко: «Що стосується цього вірша «Убий під..раса», на мою думку, він стосується  одного із радикальних політиків із найбільш радикальної партії… Олега Ляшка. То навіть його не треба вбивати…» - без коментарів.

 І зовсім явне.

Ігор Друзь: «2009 рік, іду я по Верховні Раді, а там проводиться виставка, так званих, неурядових громадських організацій. На ній роздають літературу, зокрема «Соціальна робота з одностатевими парами». Там розказується, як гомосексуалістам лобіювати свої інтереси, як їм піаритись, як їм брати владу. До речі, дуже грамотно зроблені книжки… Я, як професіонал, можу стверджувати... Я підійшов до кількох депутатів і кажу, що  у нас тут законодавчий орган (теж вигадав!), а розповсюджується абсолютно підривна література!.. Кажу зверніться у апарат ВР, що тут така література розповсюджується – злякались чогось…» - що не зрозуміло «спікеру»? Як сьогодні бачиться, справді, дуже толкові були книжки.

І накінець.

Ігор Друзь: «Справа в тому, що певні сили хочуть виставити консерваторів (от хто вони виявляється такі), якимись ідіотами, якимись нерозумними і так далі. Вони хочу довести, що ми виступили якраз проти вірша «Убий під..раса» … вони хочуть сказати, що ми не такі вже і консерватори, виступили, вступившись за гомосексуалістів» - хоч гомосексуалісти і піда…си - різні люди, але з тим, що той-про-кого-написаний-вірш до котроїсь із цих категорій належить «спікери», здається, погодились.

І зовсім насамкінець.

Ігор Друзь: «Ці люди ненормальні. Вони хочуть усіх нормальних опустити до свого рівня...» - і це погодьмось не абияке прозріння.

А про клініку на початку я згадав просто так. Це до всього цього не стосується ніяк. Це так, думки про майбутнє.

Ваймар Іцкович