Минулий тиждень був доволі символічним для зовнішньої політики України. Саме минулого тижня двоє людей, які до останнього часу у середовищі опозиції відповідали за зовнішній напрямок, – Борис Іванович Тарасюк та Григорій Михайлович Немиря – вперше відкрито заявили про те, що всіляко протидіятимуть підписанню Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. «Я буду всіляко закликати ЄС до того, щоб угода не була підписана, якщо влада не виконає повністю як мінімум ті вимоги (європейського співтовариства), які звучали раніше»,- заявив глава парламентського комітету з питань євроінтеграції, колишній міністр закордонних справ України Борис Тарасюк. «Це наша спільна позиція»,— додав радник Юлії Тимошенко, колишній віце-прем’єр з питань європейської інтеграції Григорій Немиря.
Важливими є два моменти. По-перше, раніше опозиція всіляко наголошувала на тому, що хоча Юлія Тимошенко перебуває в ув’язненні, її політична сила сповнена рішучості добиватися розвитку євро інтеграційних процесів, вбачаючи в євроінтеграції і перспективу для визволення своєї лідерки. Тимошенко особисто – вже з ув’язнення – направляла у Брюссель кілька офіційних звернень із закликом підписати угоду не в залежності від її майбутнього. Закиди владних політиків на адресу опозиціонерів – мовляв, вони лобіюють затягування процесу підписання угоди про асоціацію, - рішуче відкидалися: та що ви! Ми обома руками за європейське майбутнє України! Тепер Тарасюк і Немиря виступили відкрито: маски скинуто.
По-друге, публікація заяви Тарасюка і Немирі співпала з візитом Миколи Яновича Азарова у Москву. І якщо аналітики помітили, що Азаров у Москві виступив на підтримку Митного Союзу, то майже ніхто не звернув увагу на те, що лідери опозиції стали фактичними його союзниками: адже заморожування стосунків з ЄС, згортання ініціатив щодо підписання угоди про асоціацію лише підштовхуватиме Україну до визначеності на користь Євразії.
«Назло врагам козу продам, чтоб дети молоко не пили», - казав герой Михайла Анчарова. За цим же принципом вирішили діяти і опозиціонери.
Останнім часом з’явилася інформація про те, що Юлія Тимошенко також зайняла непримиренну позицію – під час розмов із зарубіжними політиками, що навідуються у її лікарняну палату, екс-прем’єр просила використати для тиску на офіційний Київ фактор блокування угоди про асоціацію. Хоча протягом минулого року вона неодноразово офіційно і неофіційно заявляла про неприпустимість прив’язки питання асоціації до її особистого питання. Щось явно змінилося – особливо протягом останніх місяців.
І Григорій Немиря, і Борис Тарасюк є людьми із «гвардії Тимошенко» - вони свого часу зробили ставку на Тимошенко і намагалися забезпечити для Тимошенко максимально комфортні умови для спілкування із зарубіжжям (особливо з Заходом). Роки роботи, потраченої на введення Тимошенко в кола європейського істеблішменту, укладання угод між її політичною силою та Європейською народною партією, відверта купівля лобістів у Європарламенті та в оточенні сильних світу цього – все це робилося ради Тимошенко.
Сьогодні у «Батьківщині» взяли гору нові політики. Відбулася зміна поколінь. «Батьківщина» вже не та. З тимошенківської партії вона перетворилася на партію яценюківську. А у Арсенія Петровича – свої лобісти в Брюсселі та Вашингтоні, своя налагоджена мережа спілкування, свої інтереси. Навіщо йому спілкуватися з Ельмаром Броком, якщо є більш ефективні і менш одіозні євро парламентарі? Навіщо тратити захмарні кошти на постійне утримування штату європейських говорунів (від яких Птаха-Говорун із відомого твору Кіра Буличова відрізняється розумом і метикуватістю), якщо можна діяти через новітні технології та більш ефективні програми співпраці?
До того ж «тиха чистка» в середовищі «Батьківщини» призвела до відходу на другий план власне людей Тимошенко – більшість із них опинилися поза партійним списком і поза парламентом. Григорію Немирі, подейкують, натякнули, що він протягом останнього року займався зайвою роботою, захищаючи по європах та америках Юлію Тимошенко і її доньку Євгенію, а не працюючи на користь партії. Поява сайту Nemyrialeaks та операції по знешкодженню каналів грошових потоків із офшорів у Європі, Азії та Латинській Америці, рівно ж як нейтралізація кількох конвертаційних центрів в Україні, виглядають елементами одного ланцюга: скоріш за все, Григорія Немирю намагаються вибити з активної гри. Йому є чого нервувати і робити радикальні заяви: валиться той світ і та система, які він старанно вибудовував.
Борис Тарасюк весь цей час стояв начебто у тіні. Він намагався не робити зайвих рухів, очікуючи, коли Григорій Немиря – його заклятий товариш – наробить якомога більше помилок на західному напрямку. Як казав герой Віктора Пелєвіна, «інформаційною підтримкою революційного руху в Оркланді займається сомельє з іншого департаменту, а я відповідаю виключно за відеоряд». Але час пройшов і для Тарасюка. Досвідчений дипломат зрозумів, що коли він зараз не зробить активні кроки, то залишиться – разом із Немирею – елементом старої системи міжнародних стосунків тимошенківського середовища. У спину дихають інші фахівці з міжнародних відносин – Валерій Чалий (який поступово зайняв при Яценюкові ту нішу, яку раніше Немиря займав при Тимошенко), Володимир Огризко, Олег Шамшур, Роман Безсмертний та інші. Хтось працює в «Батьківщині», хтось – в УДАРі, але представляють опозиційний табір і нові платформи в опозиційному середовищі. Їх думка важить для заходу не менше, ніж думка Тарасюка та Немирі.
До речі, колеги Тарасюка і Немирі вже засудили їх позицію і заявили про необхідність продовження пошуку діалогу з Заходом з приводу якомога швидшого підписання угоди про асоціацію. Про це, зокрема, заявив у ефірі 5 каналу Володимир Огризко.
За повідомленнями «Української правди», не розуміють позицію українських опозиціонерів і у Брюсселі. Неназване джерело у Брюсселі відверто заявило: «Ми категорично не згодні з такою риторикою опозиції, вона шкодить процесу й дуже заважає нам досягти консенсусу щодо підписання договору (між країнами-членами ЄС). Щоб зробити це в нинішніх непростих умовах, нам потрібна підтримка всіх ваших політичних сил, крім хіба що комуністів. Невже вони (опозиція) не розуміють, що час грає проти України? Через п'ять років цей договір буде дуже складно підписати».
Сьогодні Тарасюк і Немиря, Азаров і Медведчук фактично виступили спільним фронтом – проти європейського майбутнього України. Адже зволікання з підписанням угоди про асоціацію з ЄС неодмінно штовхатиме нас до визначеності в напрямку Митного союзу. Ті, хто вважають за краще дочекатися зміни влади в Україні, виходу Тимошенко із колонії тощо, ризикують – вони можуть дочекатися того, що прокинуться в Євразійському союзі. Комусь це може подобатися – в Україні чимало прихильників саме такого вектора розвитку. «Благі наміри» деяких радикалів від опозиції можуть стати тією плиткою, якою вистелятимуть дорогу у відомому напрямку. Під схвальні вигуки ура-патріотів та під лукаві посмішки тих, хто реально знає ціну кожному кроку і кожному необачно сказаному слову.
Я не думаю, що Немиря і Тарасюк – не просто досвідчені дипломати, а справжні зубри української дипломатії – не знають, до яких наслідків може привести їх позиція. Невже маски євроінтеграторів нарешті скинуто?
В день, коли Тарасюк і Немиря зробили свою заяву, вже згадуваному живому класикові сучасної російської літератури виповнилося п’ятдесят років. Його твори вже розтягнули на цитати та епіграфи. І – думаю – саме його словами можна якнайкраще охарактеризувати нинішню позицію опозиціонерів щодо угоди про асоціацію з ЄС та щодо нашого геополітичного вибору:
«Отважно взвейтесь над пропастью, покрепче долбанитесь о дно, а потом до вас донесутся вежливые аплодисменты мирового сообщества».
Кость Бондаренко, Інститут української політики
