У Фонді «Україна» відбулася зустріч Леоніда Кучми з видатним українським письменником, вченим, громадським діячем, Героєм України Іваном Дзюбою. Під час зустрічі письменник презентував Леоніду Кучмі сигнальний примірник своєї книги «Спогади і роздуми на фінішній прямій», видання якої здійснено за фінансової допомоги Фонду «Україна». Весь наклад книги, що становить 3000 примірників, буде розповсюджено Фондом «Україна» серед сільських бібліотек уже за тиждень.
Мемуари видатного літературного критика Івана Дзюби написані у 2002-2006 роках. Самі ж спостереження, використані у книзі, беруть початок ще у шкільні літа. «Спогади і роздуми на фінішній прямій» - своєрідний «літопис самовидця,», гранично документальний і реалістичний.
Перша частина – це розповідь про дитинство, шкільні й студентські роки; сім’ю, родичів, сусідів, про зниклу і зникаючу Атлантиду української Донеччини – донецького українського села і робітничого селища. Їх поглинуло ХХ століття, вони існують фізично, але вже не в тій якості.
Друга частина спогадів відтворює суспільно активний період життя автора: від 1960-х років і до наших днів, торкається проблем утвердження незалежної Української Держави. Але основна увага – до внутрішнього світу, до переживань і формування світогляду оповідача, до «непарадних» сторінок історії, до постатей людей, поруч із якими автор верстав нелегкі життєві шляхи.
«Людям, які вже прожили більшу частину свого життя, неодмінно ставлять нестерпно банальне запитання: «Якби вам довелося почати життя заново, чи прожили б ви його так само чи інакше. І більшість дає (принаймні більшість «радянських людей» давала) героїчну відповідь: тільки так! Мені здається, не може бути безглуздішої відповіді, ніж ця, навіть якщо вона освячена видатними іменами. Адже завжди людина може прожити життя розумніше, ніж прожила. З другого ж боку, тільки ціною непоправних помилок І втрат вона приходить до «розумнішої» версії життя. І слава Богу, що не може її реалізувати: бо то було б уже не її життя, а життя зовсім іншої, фінально-випрямленої, тобто несправжньої, особистості. Не підправляймо, не редагуймо свого минулого: не зазіхаймо на себе самих. Кому потрібен старт після фінішу?» (І. Дзюба).
Серед численних видавничих проектів, які перебувають на розгляді правління Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна», цей проект став пріоритетним з багатьох причин. Але чи не найголовнішу з них, напевне, добре висловив сам Іван Дзюба ще у 1992 р. під час виступу на І Всесвітньому форумі українців: «Ми можемо і повинні сперечатися між собою, не щадячи самолюбства, проте забувати всі незгоди та образи, коли треба об’єднатися в дії для України. Нашим девізом мають стати слова одного із добрих синів України: хай згине моє ім’я, але хай живе і благоденствує Україна».
