У понеділок, 28 грудня весь світ відзначає Міжнародний день кіно. 28 грудня 1895 року в паризькому кафе на Бульварі капуцинів брати Луї та Огюст Люм’єр (що раніше одержали патент на винайдений ними апарат "Сінематограф") влаштували для охочих перший публічний платний перегляд низки знятих ними короткометражок, серед яких був і "Вихід робочих з фабрики Люм’єр", хронометраж якого складав всього 46 секунд. Показ легендарного "Прибуття потягу на вокзал Ла Сьота" (побачивши якого деякі вразливі глядачі в жаху схоплювалися з місць, боячись одержати травми або бути задавленими) відбувся дещо пізніше, у січні 1896 року.
Не дивлячись на те, що самі Люм’єр вважали, що кіно ніколи не вийде далі за показ сценок з життя і вважали, що інтерес до нього швидко вичерпається, людство назавжди "захворіло" сінемою, яке, як маленька дитина, спочатку не вміло розмовляти і розважало глядачів кривляннями акторів.
Епоха німого кіно закінчилася 6 жовтня 1927 року – цього дня в США в прокат вийшов музичний фільм "Співак джазу" з Елом Долсоном у головній ролі.
Ера кольору в кіно почалася в 1935 році, коли американські глядачі побачили повнометражний кольоровий фільм "Беки Шарп" режисера Рубена Мамуляна.
Багато хто з появою кіно безапеляціоно передрікав смерть театру. Проте життя спростувало це твердження. Утім, сила й потужність кінематографу, активно генеруючу в уяві глядача ілюзорну картину світу, не залишила байдужими політиків.
З самого початку вони зрозуміли, яку активну дію на маси можна надавати за допомогою винаходу братів Люм’єр. Зокрема, екс-президент США Теодор Рузвельт зіграв самого себе в 1917 році, коли країна вступила в Першу світову війну.
27 серпня 1919 року Раднарком прийняв декрет про націоналізацію кіносправи в Радянській Росії. З того часу вся фото- і кінематографічна торгівля і промисловість перейшла у ведення Народного комісаріату освіти. А Сталін згодом особисто проглядав кожен знятий в країні художній кінофільм (благо вони випускалися в рік у кількості не більше 10).
Найбільш улюблений персонаж у режисерів – це Наполеон, а найпопулярніший кіносюжет – про Попелюшку (у всіх її, у тому числі й сучасних, інтерпретаціях). Якщо ж говорити про вигаданих персонажів, то після Попелюшки це – Гамлет, Кармен, Доктор Джекіл і містер Хайд, Фауст, Ромео і Джульєта, три мушкетери, пані з камеліями і Дон Кіхот.
Найплодовитішими кінорежисерами варто визнати німця Райнера Вернера Фасбіндера (який за 17 років роботи встиг зняти 37 повнометражних фільмів, три новели, два телесеріали і одна документальна стрічка) і японця Кендзі Мідзогуті, на рахунку якого 85 фільмів, з яких уціліли тільки 30.
Своєрідний рекорд і в знаменитого Чарлі Чапліна, який в ліричній трагікомедії "Вогні рампи" (1952) виступив як продюсер, режисер, сценарист, композитор, монтажер, хореограф, художник з костюмів і при цьому ще й зіграв головну роль.
У фільмі "Молодий майстер" (1980), епізод, де Джекі Чан проробляє трюк з віялом, знімався 1300 дублів, проте, знаменитий актор, у результаті зумів виконати трюк.
Найприбутковішим же фільмом в історії кіно вважається "Титанік" (1997) Джеймса Кемерона, що зібрав у світовому прокаті (крім численного "Оскара") 1 мільярд 800 мільйонів доларів. При цьому, бюджет фільму склав 200 мільйонів доларів. Дистриб`ютором фільму виступили дві знамениті голлівудські компанії: Paramount Pictures – у Північній Америці і 20 Century Fox Film - у решті всього світу.
