Геологічна хронологія Землі, яку раніше вважали хаотичною послідовністю вимирань, еволюційних стрибків та кліматичних потрясінь, відповідає чітко структурованій схемі. А епохи, періоди та ери планети формуються за ритмом, який охоплює сотні мільйонів років. До таких висновків прийшли вчені, які провели новаторське дослідження, пише dailygalaxy.com.
Довгий час вчені вважали, що основні події на планеті — масові вимирання , еволюційні вибухи та глобальні кліматичні зміни — відбувалися епізодично. Тепер дослідники кажуть, що ця точка зору була неповною. Дослідження, опубліковане в Earth and Planetary Science Letters під керівництвом професора Андрія Спірідонова з Вільнюського університету, виявило, що глибока історія Землі відповідає точному та структурованому математичному шаблону.
Дослідницька група вивчила кілька геологічних часових ліній, включаючи Міжнародну геохронологічну карту та шкали на основі скам'янілостей, що базуються на таких видах, як граптоліти , амоноїди та конодонти. Використовуючи ці записи, вони визначили чіткі групи, коли виникали геологічні часові межі. Замість рівномірного розташування, ці межі з'являлися у щільно упакованих кластерах, після яких слідували тривалі періоди відносного спокою.
За цими кластерами стоїть концепція, відома як мультифрактали — математичні структури, де візерунки повторюються в різних часових масштабах. Дослідники виявили, що інтервали між ключовими подіями в історії Землі підпорядковуються цій логіці.
Щоб пояснити цю закономірність, команда розробила нову модель, яка передбачає, що основні події вкладені одна в одну в багаторівневу ієрархію. Менші порушення знаходяться всередині більших, а процес поширюється на геологічний час. Це означає, що навіть найекстремальніші зміни планети можуть бути частиною ширшої, передбачуваної системи.
Ці структури залишалися прихованими через величезні часові рамки. Закономірності, що розгортаються протягом сотень мільйонів — або навіть мільярдів — років, легко не помітити без великих наборів даних та точного моделювання.
Одним із найдалекосяжніших відкриттів дослідження є визначення зовнішньої часової шкали — межі того, наскільки мінливість Землі може бути помічена протягом заданого проміжку часу. За словами дослідників, цей поріг становить щонайменше 500 мільйонів років , а в ідеалі охоплює близько мільярда років . Це діапазон, необхідний для охоплення повного спектру поведінки планети, від тривалого спокою до раптового хаосу.
Наслідки для майбутнього Землі
Замість того, щоб зосереджуватися виключно на окремих подіях, таких як зіткнення з астероїдами чи вулканічні зими, дослідження розглядає їх у ширшому структурному контексті. Історія Землі не лише позначена аномаліями — вона зумовлена довгостроковими циклами трансформації, які залишають після себе вимірювані закономірності .
Це глибше розуміння може покращити майбутні моделі клімату та планетарної системи. Розпізнаючи вбудовану структуру минулих потрясінь, вчені можуть бути краще підготовлені до прогнозування того, які планетарні зміни чекають на нас попереду.
Більше новин про вивчення минулого Землі
Як писав УНІАН, вченим вдалося відкрити нову хімічну реакцію, яка може пояснити загадку формування життя на планеті. Дослідник з’ясували, як рибонуклеїнова кислота, яку містять усі живі істоти, може поєднатися з амінокислотами у середовищі ранньої Землі. Вони пояснили, що цей крок має величезне значення для вивчення процесів зародження первісних форм життя.
