Верховна Рада Україна ухвалила закон «Про аквакультуру» (№9571).
Як передає кореспондент УНІАН, за дане рішення проголосували 260 із 422 народних депутатів, зареєстрованих в сесійній залі.
Цей закон визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.
В законі зазначено, що аквакультура (рибництво) – сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об’єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах з метою одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури), ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
В законі визначені основні принципи та напрями державної політики у сфері аквакультури. В ньому визначені права та обов’язки суб’єктів аквакультури.
В законі передбачено, що об’єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної власності, є об’єктом права державної або комунальної власності. Об’єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються суб’єктами аквакультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору)) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучий рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у їх приватній власності.
Відповідно до закону, не можуть перебувати у приватній власності об’єкти аквакультури, що потрапили в умови природної волі за межі наданих суб’єктам аквакультури в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України або цілеспрямовано вселені у водні об’єкти (їх частини).
В законі визначено повноваження Кабінету міністрів України та місцевих органів влади у сфері аквакультури.
В законі передбачено, що штучне розведення (відтворення), вирощування об'єктів аквакультури та їх використання, пов’язане з подальшим вселенням у водні об’єкти (їх частини) здійснюється суб'єктами аквакультури за рахунок їх власних коштів, коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до затвердженого уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює нормативно-правове регулювання у сфері рибного господарства порядку.
В законі визначено особливості умов здійснення аквакультури та надання рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору ) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також акваторій (водного простору) виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури.
Зокрема, аквакультура здійснюється на підставі ліцензії та видається відповідно до закону.
Надання в користування акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей аквакультури (марикультури) здійснюється Кабінетом міністрів України на конкурентних засадах.
Кабінет міністрів України може визначити розподіл повноважень між ним та місцевими державними адміністраціями (делегувати) щодо розпорядження акваторіями (водним простором) внутрішніх морських вод та територіального моря відповідно до Водного кодексу України.
При наданні Кабінетом міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до Земельного кодексу України здійснюють розпорядження земельними ділянками, також одночасно надають такій особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення.
Законом забороняється надавати в користування для цілей аквакультури некомплексно різним юридичним чи фізичним особам земельні ділянки, воду (водний простір), гідротехнічні споруди.
В законі визначені карантинні вимоги та ветеринарно-санітарний контроль у сфері аквакультури.
В законі передбачено, що державна підтримка надається шляхом: фінансування цільових програм з відтворення водних біоресурсів у водних об'єктах (їх частинах) та селекції в рибному господарстві; фінансового лізингу; ризиків у сфері аквакультури; пільгового кредитування виробників продукції аквакультури; встановлення податкових пільг, у тому числі, із встановленням мінімальних ставок за договорами користування водним об’єктом (його частиною), рибогосподарської технологічної водойми, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей аквакультури; часткової компенсація витрат енергоресурсів та/або встановлення пільгових тарифів для суб’єктів аквакультури; стимулювання розвитку національного виробництва кормів для об’єктів аквакультури; організації науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у сфері аквакультури; поширення та впровадження у виробництво наукових розробок; фінансування наукових досліджень у сфері аквакультури за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів інноваційних програм і проектів та інших джерел, не заборонених законом.
В перехідних положеннях зазначається, що даний закон набирає чинності з 1 червня 2013 року.
