НБУ оприлюднив звіт за результатами роботи за 2020 рік. Попри негативні очікування, банківський ринок гідно витримав перші випробування світової пандемії. Та неврегульованими залишаються фактори локального масштабу, які не дають банківській сфері повноцінно розвиватися. Серед ключових – недостаній рівень гарантій за вкладами та існування «Ощадбанку» поза єдиної системи гарантування. Зараз до подання до Верховної Ради готується комплексний законопроєкт, який повинен нарешті вирішити ці питання. Та найголовніше – дати старт програмі реструктуризації боргів Фонду гарантування вкладів перед державою, без чого подальший розвиток банківської системи, а з тим і економіки країни в цілому є просто неможливим.

На думку економіста Еріка Наймана, вирішувати ці питання потрібно одночасно. «Якщо стоїть завдання вирішити проблеми системно і поліпшити ситуацію в цілому в банківській системі, то я б це робив комплексно. Що ж до підвищення суми гарантування в Україні – це давно назрілий крок, її потрібно збільшити мінімум удвічі», – вважає Ерік Найман.

Сьогодні в Україні сума державної гарантії за вкладом є найнижчою в Європі. Останнє підвищення було в 2012 році. З того часу більшу її частину з’їли інфляція і трикратна девальвація національної валюти. Сьогоднішні 200 000 гривень – це близько 7000 доларів в еквіваленті (для порівняння: до кризи ця сума була еквівалентна 25 000 доларів). У той же час в ЄС сума відшкодування за вкладами встановлена на рівні 100 000 євро. 

Відео дня

Підвищення гарантованої суми за вкладами, а також подальший рух України до міжнародних стандартів сприятимуть зміцненню довіри вкладників, які отримають більшу гарантію збереження заощаджень на випадок настання кризи. Крім цього, «великим» вкладникам не потрібно буде дробити свої заощадження, розміщуючи вклади в декількох банках, щоб знизити ризики.

«Зростання гарантованої суми відшкодування дозволить банкам збільшити приріст депозитів, зокрема за рахунок частини грошей, які сьогодні зберігаються в готівковій формі», – зазначила виконавчий директор НАБУ Олена Коробкова.

У Фонді гарантування вкладів готові поетапно підвищити суму гарантування до 400 000, а згодом і до 600 000 грн, однак уточнюють, що це можливо тільки після розв’язання проблеми боргів установи перед державою. До 2031 року Фонд повинен перерахувати уряду 111 мільярдів гривень, із яких 64 млрд грн – нараховані відсотки. 

Борги у Фонду гарантування  виникли внаслідок масштабної банківської кризи 2014−2017 років, коли з ринку була виведена майже половина усіх банків. Кредити були залучені для термінових виплат вкладникам у Мінфіна і Нацбанка під ринкові 10-12,5% річних. 

«Реструктуризація боргів Фонду гарантування дозволить підвищити суму гарантії і розширити сферу дії системи гарантування вкладів – зокрема, безболісно приєднати до неї Ощадбанк. Для цього потрібні законодавчі зміни, які мають прийматися «одним пакетом». Це також одне із зобов’язань України в межах співпраці з Міжнародним валютним фондом», - розповіла Олена Нужненко, фінансовий директор Фонду гарантування вкладів. 

На думку частини експертів, реструктуризація боргів Фонду гарантування вкладів, насправді, не є «внутрішнім питанням» установи. Адже отримані кредитні кошти були спрямовані на розрахунки із вкладниками, що у кризові 2014-2017 роки дозволило стримати можливий соціальний бунт (Понад два мільйони вкладників збанкрутілих банків отримали гарантовані виплати на загальну суму понад 90 млрд грн). Розуміючи це та задля забезпечення стійкості банківської системи Рада з фінансової стабільності ухвалила торік План реструктуризації боргів Фонду гарантування. Він передбачає конвертацію боргів в умовні зобов’язання. А також умову, що відсотки за кредитами будуть погашатися за рахунок коштів, стягнутих з колишніх власників та пов’язаних з банком осіб, діяльність яких призвела до неплатоспроможності цих установ. 

Комплексний законопроєкт Верховна Рада може розглянути уже найближчим часом. Від його прийняття залежить, не тільки те, чи зросте сума гарантування, а і чи зможе банківська система почати новий етап розвитку із зростанням довіри населення до банків, системи гарантування та держави в цілому.