Доки Кабмін робитиме ставку на місце у світових рейтингах і, водночас, зволікатиме із системними реформами, Україна залишатиметься на узбіччі економічного розвитку людства.
Про це пише у своєму новому блозі на порталі Ліга доцент Університету державної фіскальної служби України, кандидат юридичних наук Андрій Гмирін.
Він аналізує ситуацію довкола відмови Світового банку публікувати щорічний звіт Doing Business щодо простоти ведення бізнесу в різних країнах і ймовірних наслідків цього скандалу для України.
Нещодавно, 16 вересня, Світовий банк повідомив, що відмовляється надалі публікувати дані щорічного звіту власного проекту Doing Business Project, які стосуються простоти ведення бізнесу в різних країнах. Причиною відмови стала недовіра чинного керівництва банку до методології та підсумків цих досліджень. У медіа пишуть, що буцімто фахівці, які досі займалися проектом, виявилася заангажованими на користь однієї з країн. Зокрема, йдеться про нинішню директорку-розпорядницю Міжнародного валютного фонду Кристаліну Георгієву, котра раніше працювала виконавчою директоркою Світового банку. Пані Георгієва начебто тиснула на підлеглих з проекту Doing Business, аби ті у своїх висновках підвищили рейтингові показники Китаю.
Цей скандал може мати негативні наслідки для економічних перспектив України, зазначає Андрій Гмирін. За його словами, останніми роками Кабмін доклав чимало зусиль і часу на те, аби покращити позиції країни у рейтингу Doing Business. Робив це в розрахунку на те, що більш високе місце й, відповідно, вища довіра до нашої держави, спонукатимуть іноземних інвесторів вкладати більше коштів в українську економіку.
І це дійсно логічно, вважає експерт. Він пише, що уряд будь-якої країни, а тим паче, тієї, що розвивається, прагне мати якнайкращі оцінки за свою роботу. Зокрема, і в напрямку формування інвестиційної привабливості держави. Ключовим показником, який формує таку оцінку, є місце країни у низці авторитетних рейтингів на кшталт Doing Business. На це орієнтуються і потенційні міжнародні інвестори, приймаючи рішення про розміщення своїх інвестицій, і сам Світовий банк при кредитуванні країн.
Вирішуючи, де ефективніше розмістити кошти, бізнес, серед іншого, спирається на аналітику провідних рейтингових агентств світу, таких як A. M. Best, Fitch, Moody's, Standard & Poor's. Країна отримує належне місце в такому рейтингу залежно від її спроможності виконувати свої фінансові зобов’язання та гарантувати безпеку інвесторам. Успіхи України в цьому контексті дуже скромні, зазначає аналітик, - вона лише на кілька щаблів випереджає держави, чиї економіки перебувають під загрозою дефолту. І поліпшити ситуацію найближчими роками навряд чи вдасться.
Однак, зауважує науковець, кредитний рейтинг – не єдиний показник, на який зважають міжнародні фінансові організації перед тим, як довірити свої кошти урядам тих чи інших держав. У разі прямих інвестицій в економіку країни іноземні інвестори беруть до уваги низку факторів – зокрема, відсутність бюрократичних перепон для започаткування й розвитку власної справи тощо. І саме тут застосовуються показники, якими оперує Doing Business.
Андрій Гмирін нагадує: рейтинг Світового банку засвідчував рівень простоти відкриття й ведення бізнесу, наявність розумних правил його регулювання, гнучкості в оподаткуванні, отримання доступних кредитів, законодавчого й фактичного (в судах) захисту прав інвесторів тощо. Складати рейтинг Doing Business Project міжнародна фінансова організація почала з 2003 року, він застосовувався до 190 країн світу. За словами автора, кожен український уряд прагнув здобути для своєї держави більш високе місце у цьому переліку. Як наслідок, за 11 років Україна піднялася з 142 на 64 сходинку.
Про наявність маніпуляцій в останніх звітах Doing Business експерт судити не береться, але вважає, що Україна від цього скандалу зазнає втрат. На думку Андрія Гмиріна, Кабміну доведеться вносити зміни в національну програму розвитку економіки – в тій її частині, яка передбачає входження України до топ-30 рейтингу Doing Business - й шукати інші бенчмарки для постановки стратегічних цілей. Водночас, за словами науковця, репутаційний удар по Doing Business Project ще не означає цілковитої втрати довіри до нього з боку інвесторів. Крім того, фактор простоти ведення бізнесу розраховують не лише фахівці Світового банку, а й інші провідні рейтингові компанії. Автор нагадує, що в світі не існує універсального економічного рейтингу, який би оцінював інвестиційну привабливість тієї чи іншої країни. Кожен учасник ринку може й повинен розробити власну шкалу оцінювання стану національної економіки - питання лише в тому, що деякі (особливо профільні) рейтингові агентства мають більшу авторитетність порівняно з іншими.
Аби убезпечити себе на майбутнє від усіляких ризиків, пов’язаних з рейтинговими скандалами, Андрій Гмирін пропонує Кабміну працювати не лише з одним Світовим банком, а й з іншими авторитетними установами, які визначають індекси ділової активності в країнах. Тим паче, що ключові критерії для подібних рейтингів універсальні. Це мінімальний фіскальний тиск держави на бізнес, загальна платоспроможність населення, оптимальна капіталізація банків та стабільність фінансової системи, гнучка монетарна політика, правова захищеність інвесторів, ефективне антимонопольне регулювання, політична стабільність. Якщо Кабміну вдасться покращити перелічені показники, позиції України в усіх провідних економічних рейтингах неодмінно зростуть, і тоді в разі чергового скандалу урядовцям не доведеться хапатися за голову, певен експерт. Водночас, він зауважує, що боротьба за успіх у цьому світовому марафоні не повинна бути самоціллю для урядовців.
"Український уряд мав би зосередитися не стільки на досягненні високого показника у світових рейтингах, скільки на проведенні якісних змін в економіці країни. І тут я вкотре мушу нагадати про важливість комплексних і системних реформ. Тих, які передбачають реструктуризацію податкових та контролюючих органів, централізацію їхніх функцій, якнайширшу лібералізацію системи оподаткування, проведення справжньої амністії капіталів та запровадження податку на виведений капітал, автоматизацію й цифровізацію адміністрування податків, скорочення адміністративного тиску на бізнес тощо. Ми повинні змінити саму філософію чинної податкової системи – з репресивної на стимулюючу. Адже саме це спонукатиме інвесторів вкладати кошти в Україну", - переконаний Андрій Гмирін.
