фото ua.depositphotos.com

Після накладення санкцій Мінфіну США на дві українські компанії ("ГК Імператив Україна" та "Екофера") через їхню участь у схемах постачання компонентів для виробника дронів HESA, стало зрозуміло: це – лише верхівка айсбергу. Аналітичне дослідження СтопКору показало: паралельно могла діяти інша, значно ширша схема з співпраці між окремими вітчизняними структурами та іранським ВПК. Її ключовою ланкою імовірно стала індійська Bhilai Engineering Corporation Limited (BEC), афілійована з бізнесменом Радживом Джаіном.

За даними інформаційно-аналітичних платформ, Bhilai Engineering Corporation Limited (BEC) з 2016 року контролював донецьке ПрАТ "КБ Коксохіммаш" через британську структуру Coal Steel Construction Limited, власником якої є Раджив Джаін.

СтопКор встановив, що BEC укладала контракти з іранською Esfahan Steel Company – підприємством, що знаходиться під санкціями США з 2020 року. Esfahan Steel входить у сферу впливу Mobarakeh Steel, іранського металургійного гіганта, який також перебуває під "вторинними санкціями" OFAC за співпрацю з Корпусом вартових ісламської революції. Саме ці компанії забезпечують металургійну базу для виробництва військової техніки, включно з корпусами для дронів "Shahed".

Відео дня

Як стало відомо аналітикам з матеріалів угоди між ВЕС та іранською компанією, BEC могли використовувати українські конструкторські розробки "КБ Коксохіммаш" для виконання контрактів із підсанкційною Esfahan Steel. Йдеться про передачу базового та детального інжинірингу для проектування коксових печей. Це прямо заборонено указами Президента України №253/2016 (санкції проти Ірану) та №308/2023 (50-річна заборона передачі технологій Ірану).

BEC офіційно звернулася до ДП із запитом надати креслення для співпраці з Esfahan Steel – і документи були передані, йдеться у матеріалі. У квітні 2023 року Щербакова звільнили в межах справи №12023226130000***, але, за даними медіа, жодної відповідальності ані він, ані організатори схеми не понесли.

Як стало відомо СтопКору, у серпні 2025 року нове керівництво "Укрдіпромез" подало заяву про державну зраду (ч.2 ст.111, ст.111-2 ККУ) щодо Олексія Дугіна (директор "Коксохіммашу"), Оксани Корнієнко, Олександра Щербакова та громадянина Індії Раджіва Джейна – власника BEC. 22 серпня 2025 року відкрито кримінальне провадження №42025050000000*. Окремо розслідується службове підроблення документів у справі №12024100090003*.

Показово, що в червні 2025 року Індія дискваліфікувала BEC на три роки за підроблену банківську гарантію на €15 млн. У переліку її контрагентів можна знайти підприємства російського ОПК:

  • "Уралмашзавод",
  • "Монолит",
  • "Краснодарский компрессорный завод",
  • "Электротяжмаш-Привод".

Попри такі компрометуючі зв’язки, як з’ясували аналітики СтопКору, BEC схоже намагалася отримати контроль і над іншими державними підприємствами України, зокрема над активами ДП "Гипрококс", який перебуває в процедурі банкрутства.

Це стало можливим через сумнівну зміну керівництва ДП "Гипрококс" у 2022 році. Тоді, за інсайдерською інформацією, директор ДП "Укрдіпромез" Станіслав Стасевський спільно з представниками BEC відсторонив законного керівника і поставив на цю посаду "свого" Олександра Щербакова.

Арбітражний керуючий, перевіривши реєстри інтелектуальної власності, підтвердив: усі патенти та виключні права належать державі й перебувають під контролем ФДМУ. Саме це викликало різке загострення господарського конфлікту з боку BEC, яка почала тиснути на підприємство, погрожувати розривом контрактів та вимагати зняття арбітражного контролю.

Схема, про яку може йтися у випадку ВЕС і Раджива Джаіна, є дзеркальною до тієї, через яку США ввели санкції проти агентів Бахрама Табібі: в обох випадках українська інфраструктура використовувалась для зміцнення іранського ВПК. Різниця лише в тому, що тут йдеться про передачу технологій і креслень – тобто фундаментальних інженерних напрацювань, створених українськими конструкторськими бюро.

Попри відкриті кримінальні провадження, наразі жоден із фігурантів не притягнутий до відповідальності. А ключові питання залишаються відкритими: хто дозволив передачу українських технологій санкційним іранським структурам – і чи буде поставлена крапка в схемах, що працюють навіть під час війни?