Хто там підкидав капелюха і казав, що влада очищена від корупції? Ось суворий факт. 9 грудня Кабмін вирішив віддати порт "Чорноморськ" у концесію без аукціону на Prozorro.
Напевно що галузь у шоці. Коли скандал почав розгоратися, Мінекономіки оприлюднило розлоге роз'яснення. У цьому документі акуратно виписана "пояснялка", чому неможливо було вчинити у інший спосіб. Виявилося, що для повноцінної реалізації Закону треба ухвалити 30 підзаконних актів, а поспішати треба. Проте проблема в тому, що постанова №909 існує з 2021 року. Тобто уряд і профільні відомства мали чотири роки, щоб підготувати нормативку та технічний модуль. Крім того, проєкт концесії "Чорноморська" з IFC/ЄБРР готують щонайменше з 2021 року, з купою міжнародних радників. До останнього моменту вони "не помічали", що потрібні відповідні нормативні акти. До того ж, закон "Про публічно-приватне партнерство" у поточній редакції датований червнем 2025 року, а до цього вже більше ніж 10 років діяв закон-близнюк.
Погодьтеся, було більше ніж достатньо часу для визначення ключових політик.
Отже, "ми не встигли зробити нормативку та модуль" у 2025 році – це не аргумент, а визнання управлінського провалу. Замість того, щоб цей провал виправляти, урядовці просто відтягують використання Prozorro ще на два роки, відкриваючи вікно для великих конкурсів "по-старому".
Пригадалася приватизація "Криворіжсталі", а точніше підприємств холдингу "Укрметалургпром" (об'єднував ГОКи "Південний", "Північний", "Центральний", "Інгулецький", "Марганецький" и "Орджонікідзевський", а також металургійні комбінати). Напередодні першого Майдану, підприємства були швидкоруч розпродані начебто за чесними процедурами. Найкращі підприємства держави відійшли до олігархів та склали базу їхніх статків. Зокрема, "Криворіжсталь" відійшов консорціуму Ріната Ахметова та Віктора Пінчука. Чим усе скінчилося, ми пам'ятаємо. Сталася націоналізація та перепродаж "Криворіжсталі" за рекордною ціною. Але для цього знадобився Помаранчевий Майдан.
Я ні до чого не закликаю. Але минуло 20 років, проте чиновники досі сповідують принцип "Друзям - все, решті - закон". Це відбувається так само буденно, як і раніше. Традиційно здригнулися чиновники часів Януковича – а що, так можна було?
Начебто не було двох Майданів та війни. Начебто Єрмак нікуди не йшов, а справи Міндіча геть не було. Виявляється, через Prozorro можна продавати занедбані сараї десь на Одещині. Але коли йдеться про дійсно ласі шмати державної власності, вмикається інший режим. Уряд миттєво вигадує "гнучкість у військовий час", або "державну таємницю", або "необхідність пришвидшити стратегічні угоди". Під цими та іншими гаслами розкрадали державну власність за Кучми, Ющенка, Януковича і Порошенка. Поточна влада не є виключенням.
Уявіть, що отримує покупець (у нашому випадку - концесіонер). Перше - це менша ціна. Якби конкурс відбувався на Prozorro, із рівним доступом для всіх конкурентів, ціна могла б зрости у рази. Друге - швидкий старт роботи. Прибутки можна почати отримувати вже завтра, а не за пів року, коли закінчаться всі суди. Третє і напевно головне - усе відбувається начебто легально, не буде жодних оскаржень до Антимонопольного комітету та оскаржень у Верховному Суді. Кабмін відрізав конкурентів одним підписом.
А тепер спитайте себе: чи може це відбутися безкоштовно? Дуже сумніваюсь. Тим більше, що таємного покупця досі не названо.
Отже, з ймовірністю 99% відбувається корупційна схема.
Її прикривають "гнучкістю у військовий час", але це напевно що корупція. Тож рішення Кабміну - це спроба приховати корупцію. Сподіваюся, чиновники готові до суворих випробувань після того, як зміниться влада.
Це доволі несподіваний розвиток подій, бо проект готували спільно Мінінфраструктури та IFC. Його презентували за кордоном як найбільший інфраструктурний проект в історії незалежної України. Він позиціонувався як зразкова концесія для розвитку довіри до України.
Ця мета дещо виправдовувала той факт, що загалом порт "Чорноморськ" вже зараз працює у прибуток, з держави грошей не тягне. Якщо не робити концесійний конкурс прозорим, то навіщо віддавати прибутковий порт? Віддайте щось збиткове, нехай концесіонер вкладеться власними грошима, а потім заробляє. Бо у цій конфігурації це дуже тхне корупцією - віддати прибутковий проект, а державі залишити самий непотріб.
Промовчу про те, що кудись поділася риторика про "найкращі світові практики", "вбудовану антикорупційну складову", євроінтеграцію та "цифрову державу". Все це можна відкласти, якщо потрібно. Наслідки є зрозумілими. Якщо немає прозорої цифрової процедури, то немає і розуміння, хто ще міг претендувати на концесію. Ми ніколи не дізнаємося, чи були конкуренти, скільки вони пропонували та у скільки оцінювали порт.
40 років - це майже "назавжди". На чотири десятиліття вперед чиновники хочуть закласти занижені платежі, кабальні зобов'язання та привілейований статус захищеного законом інвестора.
Трохи технічної складової. Що таке порт "Чорноморськ"? Посилання містить експертний опис проекту. Об'єкт концесії має два термінали – контейнерний і універсальний. 19 га основної території, 14 га відкритих складів, 6 причалів із глибинами 11,5–14 м. Заявлена річна переробна спроможність терміналів Мінінфраструктури встановило на рівні 760 тис TEU та понад 5 млн тон вантажів (хоча пізніше цифра TEU була зменшена до 500 тис TEU).
Якщо не помиляюсь, перш ніж відмовитися від Prozorro, уряд спробував використати механізм на ім'я "конкурентний діалог". Що це за звір, я власне не знаю. Дуже схоже на "зустріньтеся із нами у кабінеті, а ми визначимо, кому віддати". Нагадаю, що саме в результаті конкурентного діалогу Україна отримала "Велике будівництво" та "Велике відновлення". Усі ці аналоги є класичними прикладами корупції. Але, схоже, виявилося замало навіть цього варіанту. Тож обрали геть провести конкурс без Prozorro.
А тепер - трохи присмаку нових часів. Після підписання ганебної ресурсної угоди, українці дізналися, що наші іноземні партнери мають право першої ночі на українські активи. Виявилося, ми не надто вірно розуміли термін "допомога". Тож можливо, що порт "Чорноморськ" віддадуть якійсь іноземній компанії.
Це теж кулуарна домовленість, це теж корупція, хоча і дещо іншого виміру.
Чому викидають з гри український бізнес? Гадаю, що тут діє та сама логіка, за якою обирають іноземців у наглядові ради державних підприємств та навіть до уряду (згадайте Абромавічуса чи голів УЗ та Укравтодору). Якщо бізнес є українським, то він подається як корумпований, непрозорий та недоброчесний. А ось якщо це бізнес європейський або американський - то він напевно ж чесний, прозорий та доброчесний.
Кому вигідна така точка зору? Можна дискутувати на цю тему, але ми бачили Міндіч-гейт. Чи врятували іноземці від корупційних скандалів? Ні. Як це могло статися? Вони ж чесні, прозорі та доброчесні. Виходить, що це тотальна легенда.
Викидання українського бізнесу з гри має ще один аспект. У часи Кучми, Ющенка, Януковича та Порошенка був розквіт олігархату. Вони використовували владу в країні для того, аби отримувати найкращі ресурси. Володимир Зеленський вдає, що бореться з олігархами. Але замість них з'явилася нова каста недоторканих, що вміють "домовлятися нагорі" - це міжнародні лобісти. Дивно, але вони діють у той самий спосіб, в який діяли їхні попередники.
Такою самою легендою є антикорупційна складова у роботі Кабінету міністрів. Скоріше за все, корупція є вбудованою складовою, коли йдеться про об'єкти масштабу порт "Чорноморськ".
Дивно, що ця складова є непохитною навіть під час війни, коли лунає риторика "українці разом". Порти є стратегічною інфраструктурою та складовою безпеки України, але їх треба віддати у потрібні руки - і про безпеку можна забути. Виходить, що українці дійсно разом, а уряд - окремо. Чим це відрізняється від старих часів олігархату? Яка нам різниця, якщо тепер замість олігархів ми отримали нову касту обраних, що має право розпилювати Україну як вона захоче?
