Колишній генеральний секретар НАТО Андрес Фог Расмуссен нещодавно в Києві заявив, що якщо у війні на Донбасі переможе Росія, то України не стане. Але якщо перемогу здобуде Україна – настане мир.
І він мав рацію за виключенням одного моменту. Російська перемога змінить стан речей не лише в Україні, а й в усій Центральній Європі. І Польща теж постраждає. Про це на сторінках Rzeczpospolita пише польський історик і політик Павел Коваль.
Влада Володимира Путіна слабне. Але ще швидше слабне політична готовність деяких європейських країн захищати свої принципи. Кремль робить чергову спробу збудувати російську імперію, на що вказує нове гостре питання щодо поглинання Білорусі. Погіршення настроїв серед росіян може лише пришвидшити процес.
«Аж боляче читати наших рідних політичних шарманщиків, які торочать про «дурний союз» і не можуть скласти до купи ці процеси зі спробами розхитати ЄС з метою отримання від цього вигоди. Цьогорічні подвійні – президентські і парламентські – вибори в Україні мають величезне значення для майбутнього порядку в Центральній Європі», - пише Коваль.
Він додає, що з одного боку вибори в Україні вже можна назвати «святом демократії». Тому що брати участь у президентській гонці зголосилися вже близько 40 кандидатів, серед яких лише кілька досвідчених політиків. З іншого ж боку результат цих виборів досі невизначений з точки зору продовження прозахідного політичного курсу України, якого вона дотримувалася кілька останніх років.
На думку автора, якщо в Україні перемогу здобудуть сили «контрреволюції», які перекреслять історію останніх років, Кремль зможе продиктувати Києву умови його капітуляції.
І для Польщі це буде фатальний результат. Українська згода з імперіалістичною політикою Росії, проросійські викрутаси Віктора Орбана в Угорщині, вихід Великої Британії з ЄС і тривожний шум навколо нової східної політики Німеччини – все це разом складається у найбільший виклик для Польщі за останні 30 років. А все ще вказує на те, що такої підтримки з боку США, як в 90-х роках, Варшава зараз не отримає. Автор називає три останні десятиліття «геополітичним потеплінням», яке давало польським елітам шанс стати на ноги і загоїти старі рани. Але настав час, коли потрібно дати відповідь на питання, чи готова Варшава до важкої політичної роботи у непрості часи.
«Може виявитися, що скоро у нас буде шанс ще раз повторити урок кінця 19-го століття. Але з яким результатом цього разу?» - зауважує автор.
