Як і раніше, сказ залишається постійною загрозою для людства в багатьох країнах світу, де щорічно гине від сказу понад 30 тис. людей і більше 1 млн. тварин. Більше 30 років триває епізоотія сказу природного типу у Європі, основними джерелами якої є дикі м’ясоїдні тварини, головним чином – лисиці. Епіцентром епізоотії залишаються країни Східної Європи: Україна, Литва, Латвія, Білорусь, Російська Федерація, Хорватія епізоотична ситуація в яких визначає стан щодо сказу у Європі.
Останнім часом в Україні збільшилася кількість випадків захворювань людей на сказ - гострої інфекційної хвороби з тяжким ураженням центральної нервової системи, що спричиняється вірусом. Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці- 41,4 %) чи домашніх тварин (коти- 21,8 %, собаки - 15,3 %,) а також сільськогосподарських тварин ( 20,2% ).
Основною причиною захворювання людей є пізнє звернення за медичною допомогою. При своєчасному зверненні постраждалого до лікувального закладу проводиться щеплення антирабічною вакциною, що попереджує захворювання і врятовує життя. При несвоєчасно проведених щепленннях, котрі здійснюються після укусу інфікованої тварини, хвороба закінчується смертю. Щорічно в Україні реєструється приблизно 100-120 тисяч осіб, які звернулись у медичні заклади з приводу укусів тваринами, з яких 60 % отримують направлення за показниками підозри інфікування сказом.
Медичні працівники наголошують, що до лікаря потрібно звертатися одразу після контакту (укусу чи ослизнення) з підозрілою твариною, бо при проявах клінічних ознак врятувати хворого, як правило, не вдається. Інкубаційний період сказу триває досить довго – у середньому 1–3 місяці (хоча може тривати й до року). Перші ознаки хвороби виникають пізно, коли у мозку вже відбулися руйнівні процеси (набряк, крововилив, деградація нервових клітин), які роблять лікування проблематичним. Для полегшення виснажливого стану хворого проводиться симптоматичне лікування.
З метою попередження сказу, ветеринарною службою ведеться боротьба зі сказом серед собак, знищення бродячих тварин, профілактична вакцинація свійських тварин. Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, насамперед, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з’являються в населених пунктах, нападають на людей і тварин.
Важливу роль у даній проблемі відіграє свідомість громадян.
Кожній людині, щоб запобігти захворюванню на сказ та смерті від цієї особливо небезпечної хвороби, необхідно:
не контактувати з бездомними та дикими тваринами, постійно пояснювати дітям небезпечність таких контактів;
якщо покусала або ослинила підозріла тварина, потрібно промити рану теплою кип’яченою водою (бажано з милом), а потім обробити 70% разчином спиртового настою йоду. Слід особливо уважно оглянути дитину після прогулянки чи контакту з підозрілою твариною;
якомога швидше звернутися до медичної установи для проведення антирабічного щеплення та серотерапії, що проводяться за затвердженою схемою;
своєчасно робити щеплення проти сказу домашнім тваринам.
