Одне з найважливіших напрямів у сучасній фармакології - розробка нових методів доставки ліків до місця призначення. Необхідно домагатися того, щоб ліки впливали на певні клітини, накопичувалися там у високій концентрації, не занадто швидко перероблялися в організмі. У деяких ситуаціях для доставки ліків можна було б використовувати еритроцити - найчисленніші і найбільш довгоживучі клітини крові. Сьогодні вже створені системи, в яких різні препарати переміщуються по кровоносних судинах всередині еритроцитів. Однак у такого способу доставки медикаментів є свої мінуси. Зокрема, саме впровадження препарату всередину еритроцитів істотно скорочує термін їх життя.
Імунологи з Массачусетського технологічного інституту запропонували спосіб подолати цей недолік. Результати їх дослідження опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Замість того, щоб поміщати молекули ліків всередину клітини, вчені спробували прикріпити їх до зовнішньої поверхні еритроцита. Для цього довелося втрутитися в ДНК незрілих еритроцитів, щоб змінити структуру білків, які вони в подальшому будуть розміщувати на своїй поверхні. Білки знайшли «липкі кінці» - ділянки, здатні специфічно зв'язуватися з ліками.
Систему випробували на піддослідних мишах. Вони отримали еритроцити, здатні переносити вітамін B7, або біотин. З'ясувалося, що така модифікація не скорочує термін життя зрілих еритроцитів і не викликає погіршень здоров'я у піддослідних тварин. Про те, наскільки ефективно вітамін доставлявся до тканин, дослідники поки не кажуть: це належить з'ясувати на наступних стадіях дослідження.
Звичайно, до клінічного застосування цього методу ще далеко, але спектр його потенційних можливостей дуже великий. Клітини крові можна буде брати у конкретної людини, заморожувати, а потім при необхідності оснащувати потрібними ліками і вводити йому ж. У зрілих еритроцитів немає ДНК, вони не накопичують мутації, і тому їх білки не змінюють своїх властивостей. До того ж модифіковані клітини крові можуть виявитися дуже важливим діагностичним інструментом, наприклад, використовуватися для того, щоб визначати положення атеросклеротичних бляшок і тромбів.
