На засіданні Європарламенту у Страсбурзі була прийнята резолюція щодо ситуації в Азовському морі, яка містить низьку важливих для України речей. Передусім слід зазначити, що будь-який документ такого рівня, прийнятий таким органом, як Європарламент, та іншими подібними структурами, має самостійне значення. Тому сама по собі ця резолюція є важливою для нас, адже цей документ відображає позицію авторитетної міжнародної організації, яка, до того ж, цілком на боці України. Такі вже інструменти роботи і впливу на ситуацію в Європарламенті.
У цій резолюції Європейський парламент закликав європейські країни бути готовими до посилення санкцій проти Росії в разі загострення ситуації в Азовському морі. Хочеться сподіватися, що ніякого загострення в Азовському регіоні не відбудеться, а, навпаки, почнеться деескалація напруженості. Проте, на превеликий жаль, у нинішній ситуації може статися будь-що, і вона в будь-який момент може перейти в гостру фазу.
Європейські парламентарі, по-перше, стурбовані, а, по-друге, показують – вони поки що не вірять, що процес перейде в конструктивний діалог, спрямований на досягнення компромісу. Але мені хочеться бути оптимістом, нехай і стриманим. Думаю, що вже в першій половині листопада можуть з’явитися ознаки того, що процес іде до зняття напруженості, принаймні напруженості того рівня, що є зараз.
У Європі вже визріла і здобуває все більше прихильників точка зору, згідно з якою санкційний режим стосовно Росії потрібно послаблювати.
Також у резолюції визнано, що Керченський міст був збудований незаконно, і зазначалося, що можуть бути введені санкції проти тих шести компаній, які займалися будівництвом мосту. Чи варто чекати з цього приводу санкцій? Тут можуть бути різні варіанти. У Європі вже визріла і здобуває все більше прихильників точка зору, згідно з якою санкційний режим стосовно Росії потрібно послаблювати, а не посилювати… Проте для посилення санкцій проти Росії є й інші приводи, і зовсім не обов’язково чіплятися до Керченського мосту.
Та зараз європейцям буде важко домовитися про запровадження нових санкцій. Зокрема, італійський прем’єр уже прямо заявляв, що їм не вигідне продовження санкцій проти Росії, і що вони ставитимуть питання про послаблення санкцій. Тому, мені здається, не варто очікувати від Європи додаткових санкцій. Ті, що вже існують, можливо, не будуть переглядатися, але нові навряд чи з’являться.
Крім того, Європарламент закликав призначити спеціального представника Євросоюзу у справах Криму і Донбасу, який, в тому числі, має відстежувати ситуацію в Азовському морі. Цей хід давно напрошувався. Від Америки є спеціальний представник державного секретаря – Курт Волкер, а від Європи – немає. Але, разом із тим, Європа, в особі Франції й Німеччини, бере участь в процесі врегулювання ситуації на Донбасі, тобто в переговорах у «нормандському форматі». Тож можна не сумніватися, що такий спеціальний представник справді з’явиться. І він, на мій погляд, справді міг би зрушити з місця цілу низку питань. Так, звісно, будь-який спецпредставник не замінить керівників держав (Німеччини, Росії і Франції), але підготовчу роботу він може налагодити, виробити і запропонувати певні рішення, які будуть кроками вперед у мирному врегулюванні. На мій погляд, це перспективний хід, який, за певних обставин, може мати позитивні практичні наслідки.
У мене є сумніви щодо того, що дана резолюція матиме практичні наслідки, бо всі резолюції мають рекомендаційний характер і не передбачають одразу якихось практичних кроків. Поки що резолюцію ухвалено, і на цьому крапка. Конкретних кроків документ не передбачає.
Проте дії Росії в Азовському морі справді непокоять Європу, тому що більше третини кораблів, зупинених російською стороною в цьому морі, були під прапорами європейських країн. Для Європи це важливо, для неї це - болюче питання.
Але які саме будуть дії? Можливо, на рівні юридичних осіб, можливо, на рівні когось із державних діячів, керівників певної європейської держави, що підтримують контакт із президентом РФ Путіним, почнуться перемовини. Тобто італієць або австрієць, угорець чи німець може взяти на себе посередницьку функцію. Але це вже буде самостійний процес.
У Росії ж на проблематику Азовського моря своя точка зору. Її підходи діаметрально протилежні європейським. Москва може тільки повторити свою позицію, що вона не вважає цю резолюцію правильною.
Та, можливо, вже на початку наступного тижня з російського боку з’явиться коментар з приводу європейського спецпредставника. Не виключаю, що Москва, подумавши і поміркувавши, може привітати цю ідею і, в такий спосіб, зробити міні-реверанс на адресу ЄП та показати, що вона начебто готова до конструктиву.
Павло Рудяков, директор інформаційно-політичного центру «Перспектива»
