Таку думку висловив у коментарі виданню Політична критика український історик, професор кафедри нової і новітньої історії України Українського католицького університету Олександр Зайцев.
Так, він вказує на те, що перелік «органів влади, організацій, структур та формувань», члени яких брали участь «у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної та індивідуальної боротьби за незалежність України» з одного боку дуже деталізований, а з іншого - далеко не вичерпний.
"Серед організацій міжвоєнної доби згадано лише дві: УВО й ОУН, але не згадано численні партії, які боролися за незалежність переважно легальними методами (Українське національно-демократичне об’єднання, Українська соціалістична радикальна партія та інші). Це дещо викривлює історичну перспективу, зводячи національно-визвольний рух лише до його найрадикальнішого сегменту", - каже Зайцев.
Читайте такожРада ухвалила закон сина Шухевича про статус борців за незалежність України, зокрема ОУН-УПАЗапитання в історика викликає і формулювання частини 2 статті 2 закону «держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у ХХ столітті».
"Усі форми і методи, включно з убивствами цивільних людей? Боюся, що таке формулювання може стати підставою для спроб «заткнути рота» тим історикам, які не визнають «правомірними» такі «форми і методи боротьби», як, скажімо, антипольська акція УПА на Волині в 1943 році", - вважає Зайцев.
Однак найбільше небезпек, на думку історика, містить стаття 6 Закону, яка встановлює відповідальність за його порушення.
"Що означає «зневажливе ставлення до осіб, зазначених у статті 1»? Якщо я написав колись, що «в 1943 році УПА під проводом Дмитра Клячківського (Клима Савура) здійснювала на Волині етнічну чистку, в якій загинули десятки тисяч поляків», то чи виявив я цим «зневажливе ставлення» до УПА і чи відтак повинен нести за це «відповідальність відповідно до чинного законодавства України», якщо не зречуся цього погляду?", - сказав він.
Так само викликає питання в істориків і формулювання «публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України».
"Дуже ймовірно, що знайдуться охочі на підставі цієї статті визнати критику окремих методів діяльності ОУН і УПА «наругою над пам’яттю борців за незалежність України» і «приниженням гідності Українського народу». Щоправда, тоді їм доведеться ретроспективно звинуватити в «нарузі» й митрополита Андрея Шептицького, який у 1934 році своїм пастирським посланням засудив терористичну діяльність членів ОУН, назвавши їх "злочинцями й ворогами народу", - сказав історик.
