Увечері 1 жовтня, виходячи на екстрено зібраний брифінг, президент Володимир Зеленський повідомив журналістам, що в Мінську українська сторона погодилася на так звану "формулу Штайнмайєра", і подав це як дипломатичну перемогу.
Формула прив’язує імплементацію офіційним Києвом закону про особливий статус Донбасу до проведення в регіоні місцевих виборів за українськими законами і під наглядом ОБСЄ. Зеленський, розповівши про це, фізично ще продовжував стояти біля мікрофонів, але по суті вже зробив крок у свою першу велику внутрішньоукраїнську кризу, про це пишуть Іван Верстюк, Христина Бердинських у журналі "НВ".
По-перше, президент програв маленьку інформаційну війну — першими про узгодження ідеї формули повідомили російські ЗМІ. Так що нічого нового Зеленський не сказав, а в деталі заглиблюватися не став.
Читайте такожУ Британії прокоментували підписання "формули Штайнмайєра"
Невідомість породжує підозри. Тому, по-друге, вже за кілька годин у Києві пройшли відразу дві акції протесту — націоналістів і активістів за участю представників порошенківської партії Європейська солідарність (ЄС). І тих, і інших обурила «капітуляція» Києва перед Москвою в питанні Донбасу — саме так протестувальники трактували підсумки зустрічі в Мінську. І ті й інші обіцяли продовжити протестувати, і ввечері 2 жовтня на Банковій зібрався новий багатолюдний мітинг. На вулиці вийшли люди і в деяких інших містах.
Наступного дня президенту довелося провести відразу дві екстрені зустрічі з парламентарями: одну — загальну, другу — з представниками своєї фракції Слуга народу (СН). На обох Зеленський спробував переконати депутатів, що формула Штайнмайєра — це добре. Вона, мовляв, розблокувала можливість проведення зустрічі лідерів держав у нормандському форматі (Україна, Німеччина, Франція і Росія), які востаннє збиралися три роки тому.
Своїх Зеленський переконав. Лідер фракції СН Давид Арахамія за підсумками зустрічі заявив, що в діях офіційного Києва немає і натяку на капітуляцію перед РФ. А от «чужих» президенту заспокоїти не вдалося: як написала Ірина Геращенко, співголова фракції ЄС, розмова вийшла важливою, але недостатньою для зняття всіх питань. На її думку, Зеленський щиро прагне миру. І при цьому «щиро і дещо наївно вірить, що йому вдасться переграти Путіна».
Ще під час свого брифінгу Зеленський заспокоював, що вибори в окремих районах Донецької і Луганської областей (ОРДЛО) можуть відбутися тільки за українським законодавством, після виведення військ і за умови відновлення Україною контролю над держкордоном.
«Не буде виборів під дулом кулеметів», — запевняв Зеленський.
Далеко не всі в Україні йому повірили. Пристрасті щодо формули Штайнмайєра дісталися навіть Львова: місцева облрада одноголосно схвалила заяву, у якій підписання формули названо кроком до капітуляції. Львівські депутати запропонували провести національний круглий стіл, щоб виробити загальнодержавну стратегію на переговорах відносно російської агресії.
Однак на підписання формули позитивно відреагували німецьке, французьке та російське МЗС. Схвалили рішення і в Єврокомісії.
Навряд чи чотири роки тому Штайнмайєр припускав, що його прізвище стане таким популярним в Україні. Тоді він, будучи керівником німецького МЗС, всього лише запропонував порядок вступу в силу закону про особливий статус Донбасу, прийнятого ВР у 2014-му, підписаного президентом України, але так і не імплементованого.
Суть пропозицій Штайнмайєра зводилася ось до чого: закон набуває чинності о 20:00 в день голосування на місцевих виборах в ОРДЛО. І діє на тимчасовій основі до дня публікації підсумкового звіту Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ.
Якщо в доповіді буде зроблено висновок, що волевиявлення пройшло відповідно до законів України, а також міжнародних і ОБСЄ-шних стандартів, закон продовжить діяти вже як постійний.
Ключові положення цього закону передбачають, що учасників «подій» в ОРДЛО не притягатимуть до кримінальної та адміністративної відповідальності. Крім того, регіон отримає право використовувати російську мову в сфері освіти, ЗМІ, судочинстві та діяльності місцевих органів влади. А ці самі органи зможуть самі призначати прокурорів і суддів. При цьому місцеві ради в ОРДЛО формуватимуть «загони народної міліції» з громадян України.
Також Кабмін, відповідно до закону про особливий статус, зобов’язаний надавати соціально-економічну підтримку регіону і займатися розвитком його культурної сфери. А органи виконавчої влади стануть розвивати транскордонне співробітництво між Донбасом і сусідніми областями РФ.
Мова в законі йшла і про доступ українських політичних партій до участі в місцевих виборах в ОРДЛО, і про можливість для ЗМІ України висвітлювати процес. А також про можливість участі у волевиявленні тимчасово переміщених осіб — таких переселенців в Україні налічується приблизно 1,5 млн.
Ідея Штайнмайєра на момент своєї появи не викликала захоплення в Росії. Вона обговорювалася на одній із зустрічей глав МЗС, але сторони так ні до чого і не прийшли, розповів Павло Клімкін, колишній міністр закордонних справ України.
«Через позицію Лаврова [міністра закордонних справ РФ], який говорив, що критерії ОБСЄ не можуть застосовуватися для виборів на Донбасі», — згадує український дипломат.
На цьому обговорення ідеї Штайнмайера і завершилося.
Однак у вересні 2019-го про формулу знову заговорили в прив’язці до роботи Тристоронньої контактної групи (ТКГ) в Мінську: Україна — Росія — сепаратисти. А 1 жовтня український представник Леонід Кучма офіційно її завізував. У початковому варіанті. Так само зробили і росіяни з представниками «республік».
Утім, одного документа, підписаного всіма учасниками ТКГ, не існує. Усі, в тому числі і Кучма, підписали окремі, хоча й ідентичні за змістом листи з текстом «формули» та зі згодою прийняти її, адресовані Мартіну Сайдіку, спецпредставникові голови ОБСЄ в Україні.
Крім того, сторони домовилися про розведення військ у двох пунктах на фронті - в Петровському і Золотому.
Роман Безсмертний, колишній представник України в підгрупі з політичних питань ТКГ, уточнює: формула в переговорах між радниками глав держав нормандського формату спливла не восени, а ще влітку.
«Формула Штайнмайєра була однією з декількох умов, озвучених Росією для того, щоб відбулася зустріч у нормандському форматі», — пояснює Олена Гетьманчук, директор центру Нова Європа.
Зеленський на брифінгу повідомив: тепер формула має бути імплементована в закон про особливий статус Донбасу. Але його нинішня редакція дійсна до 31 грудня 2019-го. А тому Верховна Рада має прийняти новий текст закону. Яким він буде — президент не уточнив. Але заявив: «Не буде перейдена жодна червона лінія, тому немає і ніколи не буде ніякої капітуляції».
«Ніяких змін в Конституцію про статус Донбасу: спочатку безпека — потім вибори», — накреслив одну з червоних ліній Богдан Яременко, народний депутат з фракції СН і глава парламентського комітету з питань зовнішньої політики.
Україна за нової влади показала сильну політичну волю завершити війну, говорить Марілуїзе Бек, екс-депутат Бундестагу і колишній член парламентського комітету з питань зовнішньої політики. І у Зеленського є потужний політичний мандат, щоб виконати будь-яку угоду, якої буде досягнуто на зустрічі в нормандському форматі, впевнена вона.
Обмін полоненими, розведення військ в районі Станиці Луганської - все це вже хороші новини для України. Але на цьому вони поки і закінчуються. А обстріли уздовж всієї лінії фронту тривають.
«На жаль, немає причин говорити про те, що Путін і Росія змінили свою поведінку», — констатує Бек.
Вона підкреслює, що місцеві вибори на Донбасі бажані. Адже їх проведення закріплено двома мінських угодами. Але в другій з них зазначено, що волевиявлення має пройти за українським законодавством.
«За нинішніх умов неможливо навіть уявити, щоб українські політики вели виборчу кампанію в окупованих частинах Донбасу», — говорить Бек.
Ольга Айвазовська, голова правління громадської організації ОПОРА, вважає: у проведенні переговорів Росія вибрала певну тактику — виривати з контексту якісь етапи і обговорювати їх як самодостатній механізм. Так, у формулі Штайнмайєра немає нічого про забезпечення безпеки в регіоні. Це питання буде обговорюватися на подальших переговорах. Хоча умови безпеки — ключовий момент.
"У світі практика така: раніше аніж через рік після припинення вогню вибори не проводять», — пояснює експерт.
Але і до цього потрібно пройти безліч етапів: відвід важкого озброєння, роззброєння населення, розмінування, повернення контролю над кордоном.
З останнім вже виникли проблеми: так звані лідери так званих республік на другий день після схвалення в Мінську ідеї Штайнмайєра заявили, що передавати під контроль українській армії кордон з РФ вони не збираються. Та й вибори вони проведуть тоді, коли захочуть. А не тоді, коли на це дасть відмашку офіційний Київ.
Утім, думка «лідерів республік» другорядна. Куди важливішим є фактор Москви — саме за нею вирішальний голос.
«Росія повинна визнати себе стороною конфлікту. А вона з цим не погоджується», — каже Айвазовська.
У подібних умовах вимагати від РФ виведення своїх військ з ОРДЛО неможливо: Кремль продовжуватиме стверджувати, що «їх там немає». А бойовики зможуть назвати всіх озброєних людей якоюсь «народною міліцією» і нічого нікуди не виводити.
Не слід плутати формулу Штайнмайєра із планом вирішення конфлікту, попереджає Клімкін. Вона — лише інструмент реалізації тільки одного з пунктів певної дорожньої карти і має сенс тільки як частина послідовності дій. Тому зараз великий виклик для офіційного Києва — це посадити Росію за стіл переговорів, говорить Каймо Кууск, посол Естонії в Україні. Поки ж Москва гне свою лінію, пропонуючи «переговори про переговори».
Є й інші важливі виклики: забезпечити безпеку в регіоні, відновити контроль над кордоном і організувати місцеві вибори, які пройдуть не просто за законами Києва, а й з участю українських партій, ЗМІ, а також Центрвиборчкому.
Раніше Вадим Пристайко, глава МЗС, саме ці пункти називав серед основних вимог з боку України.
Але поки все пояснення влади про те, до чого вони прагнуть, — лише слова. А ось письмово схвалена формула Штайнмайера вже містить небезпечну пастку. В її тексті, за словами Клімкіна, є положення, що вибори мають бути проведені «в цілому» відповідно до стандартів ОБСЄ та українського законодавства. Але ця фраза дозволяє розмити весь сенс, пояснює екс-міністр.
Про це ж говорить і Майкл Карпентер, керуючий директор Центру демократії і глобальної взаємодії Університету Пенсільванії. Росія, за його словами, може провести фіктивні вибори, що вона вміє робити дуже добре. А ОБСЄ при цьому складно буде визначити, були вибори повністю «чесними і справедливими» або тільки частково. Як правило, ОБСЄ у таких випадках скалдає довгий звіт, але не виносить чіткого вердикту, пояснює Карпентер.
Він застерігає, що сепаратисти можуть виставити довгий перелік попередніх умов, перш ніж погодитися на вибори. Якщо Україна не піде їм назустріч, Росія вмиє руки — мовляв, вона більше нічого зробити не може, а Києву варто бути більш договороздатним.
У тому, що Кремль буде хитрувати, сходяться всі опитані експерти.
Незважаючи на великий скепсис українських і закордонних експертів, посол Естонії закликає офіційний Київ не опускати руки. Кууск нагадує про досвід його власної країни. На початку 1990-х, після відновлення незалежності, Естонія вимагала виведення російських окупаційних військ. «Це зайняло у нас три роки. Але наш приклад показує, що можна добитися рішення навіть важко виконуваних завдань», — каже посол.
Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 36 від 3 жовтня 2019 року
