Незважаючи на те, що всі давно знали, що народний депутат від Радикальної партії Ігор Мосійчук «під ковпаком» у правоохоронців і останні кілька місяців чекали на подання Генеральної прокуратури до парламенту щодо згоди на його затримання та арешт, події 17 вересня стали несподіванкою для багатьох.

Будь-які театри позаздрили б різноманітності міміки народних обранців під час перегляду цієї трансляції.

Маленький зоряний час генпрокурора Віктора Шокіна, який із тріумфом попросив включити у сесійній залі Верховної Ради відеотрансляцію, де Мосійчук говорить про необхідність збору грошей для партії на вибори та називає розцінки послуг для лобіювання економічних інтересів певних осіб, розкрив небачені таланти у депутатському корпусі. Будь-які театри позаздрили б різноманітності міміки народних обранців під час перегляду цієї трансляції.

Відео дня

До речі, відео досить пізнавальне, бо з нього суспільству стало відомо, що за запит народного депутата по комерційним питанням треба заплатити 10-15 тисяч доларів, а за депутатське звернення до владних структур – від 3 до 5 тисяч доларів. Звісно, розмови про те, що ряд депутатів беруть гроші за запити і звернення, ведуться давно. Втім, тепер відома точна «такса».

Пізніше депутати бідкалися в кулуарах, що вся країна звинувачуватиме їх в тому, що беруть хабарі за виконання своїх обов’язків, а насправді всі вони, крім Мосійчука, чесні і майже святі. Але більш правдивими були їхні емоції під час перегляду відео від генпрокурора – у багатьох на обличчях був справжній переляк. Скільки подумки перехрестились – що цього разу “пронесло”, і не вони «герої» прокурорського «фільму»?

Ті гроші, про які говорив Мосійчук, просто смішні в порівнянні з тими потоками, які насправді крутяться навколо і всередині партій.

Театральність виявлялася і у тому, як згуртовано парламентарі ганьбили свого ще донедавна колегу за слова про необхідність фінансування партії перед виборами. Мовляв, інші партії – не такі. Однак виглядали ці заяви казками для ідіотів, бо жодна партія в Україні не живе на членські внески своїх партійців (вони б лишилися без штанів тільки на витратах на передвиборчу рекламу). Ті гроші, про які говорив Мосійчук, просто смішні в порівнянні з тими потоками, які насправді крутяться навколо і всередині партій.

Як би там не було, прокурору потрібен був шок і стрімке голосування. І Шокін своєї мети досягнув – «за» 262 при необхідних 226 голосів.

Втім, найбільший шок був у радикалів. Так, вони чекали цього подання від ГПУ, але не прогнозували, що воно буде саме таким. Радше сподівалися, що йтиметься про хуліганські витівки Мосійчука. Розгубився навіть Олег Ляшко, але на кону була партія, і треба було підніматися в бій. Вкинувши в інформпростір свою давню тезу про необхідність закону про імпічмент президента (ця ідея виникає у Ляшко раз по разу, особливо, коли в Раді щось звучить про депутатську недоторканість), головний радикал заявив також про порушення Регламенту при розгляді питання щодо Мосійчука. Тут дійсно є тема для дискусії, бо питання не обговорювалось, що є порушенням Регламенту, та й сам Мосійчук не мав можливості виступити, хоча право на це мав. Бо раніше таку можливість надали і Сергію Клюєву, і Сергію Мельничуку, коли по ним були відповідні подання. Тому, поспішність у прийнятті питання щодо Мосійчука – дивує, а юристам Радикальної партії є з чим попрацювати.

Крім того, незважаючи на те, що Мосійчук не був впливовим депутатом, за яким комусь можна було б шкодувати, для радикалів його втрата – проблема. Бо може стати початком кінця існування фракції Радикальної партії в парламенті. 17 вересня для радикалів продзвенів другий дзвінок. Першим, раніше, був Сергій Мельничук, котрого раніше виключили з фракції. А третім став народний депутат Артем Вітко, котрий 18 вересня заявив, що не бажає лишатися у складі фракції. А в черзі на вихід з фракції і інші депутати. Наприклад, за словами Ляшка, народних депутатів від Радикальної партії Сергія Рибалка та Сергія Скуратовського шантажують відкритими проти них кримінальними справами, щоб вони вийшли з фракції.

Тут, до речі, слід нагадати, що для таких депутатів, як Вітко, передбачено законодавчо врегульований алгоритм подальших дій. Відповідно до статті 81 Конституції України, у разі виходу, тобто не виключення, а саме виходу, народного депутата України зі складу депутатської фракції, «його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії з дня прийняття такого рішення». Втім, якщо уся ця “антирадикальна” історія затівалася для цементування надто норовливої коаліції, немає сумнівів, що юристи з вулиці Банкової зможуть обґрунтовано і красиво розповісти суспільству, чому всі «штики», які, можливо, вийдуть з фракцій, залишаться і у парламентській більшості, і у Верховній Раді.

Історія з Мосійчуком – це акт залякування тих, кому заманеться виходити з коаліції. Тепер кожен з них може в будь-який момент стати героєм кіно від правоохоронців. І тепер страх має згуртувати коаліцію. Досить дієвий метод, але не довготривалий. Коли сильно стискати пружину, то вона може дати такий удар у відповідь, що красива конструкція розвалиться на очах. І 300 голосів за зміни до Конституції розтануть, як дим.

Тим паче, що іноді опудало навіть на ворон не діє.

Надія Пришляк