Коментуючи заяви «антикризовиків», що Голодомор не був «геноцидом українського народу», оскільки він начебто не підпадає під визначення ст. 2 Конвенції ООН 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, доктор історичних наук, проф. політології Києво-Могилянської Академії Олексій Гарань, зазначив:
" Читаючи уважно статтю 2, ми побачимо, що насправді для визнання Голодомору «геноцидом» не має юридичного значення чи він був спрямований проти всього українського народу (хоча зрозуміло, що це було частиною мети) чи проти його частини – українського селянства. Адже пункт c) статті 2 чітко говорить про «навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її».
Науковець звертає увагу на «Доповідь підготовчої комісії для Міжнародного Кримінального Суду від 6 липня 2000 р.».: “Термін «життєві умови» може включати, але не обмежуватися, навмисним позбавленням ресурсів, незамінних для виживання, таких як їжа або медичні послуги, або систематичне виселення з помешкань”.
Пояснюючи, чому Конвенція вживає і «національну», і «етнічну» ознаку геноциду, Гарань пропонує звернутися до тлумачень міжнародної організації «Prevent Genocide International» («Попередження геноциду у світі») (http://www.preventgenocide.org/genocide/elements.htm): «Національна група включає групу індивідів, чия ідентичність визначається їхнім спільним громадянством або країною походження» на відміну від «етнічної групи», для якої ідентичність визначається «спільним культурними традиціями, мовою, або спадщиною».
"Виходячи з першого визначення, ми цілком можемо говорити про геноцид українського народу, який включає і представників інших етносів, що постраждали від голодомору", - підсумовує науковець.
