Стратегічною метою зовнішньої політики Російської Федерації є встановлення «протекторату» над Україною з можливим подальшим поділом країни, заявили у статті для «Дзеркала тижня» (№ 35 (763) від 19 - 25 вересня 2009 р.) екс-секретар Ради національної безпеки і оборони України Володимир ГОРБУЛІН і доктор політичних наук Олександр ЛИТВИНЕНКО.
На думку експертів, нові плани щодо України були озвучені у серпневій заяві російського президента Дмитра МЕДВЕДЄВА і у близькому за змістом розгорнутому виступі депутата Державної думи РФ Костянтина ЗАТУЛІНА у травні 2009 року. Фахівці вважають, що у Кремля поки відсутній детальний план досягнення цієї мети, і Росія готова діяти ситуативно.
«Мова не про розроблений план дій, а саме про стратегічні цілі та завдання, напрями і пріоритети. Поточні конкретні дії Москви визначатимуться перебігом ситуації і насамперед реакцією України», - наголошують експерти.
В.ГОРБУЛІН і О.ЛИТВИНЕНКО не виключають, що протекторат над Україною не є кінцевою зовнішньополітичною ціллю Російської Федерації.
«Не виключено, що встановлення протекторату може розглядатися лише як перехідний етап для подальшого територіального розділу України, ймовірно на три частини, за моделлю, оприлюдненою, швидше за все, російською розвідкою в італійському геополітичному журналі Limes», - припускають фахівці.
За словами експертів, у Кремлі усвідомлюють, що історичне «вікно можливостей» щодо України для Москви доволі коротке і може зачинитися вже десь після 2015 року, після становлення нового покоління українських еліт. Також не виключений варіант, що фактична байдужість США, Великобританії та інших країн ЄС до Східно-Центральної Європи, що уможливлює використання Москвою різних, у тому числі і брутальних засобів, вже за два-три роки зміниться на більш прискіпливу увагу.
“Отже, «наступ на Київ» розгорнеться вже найближчим часом і буде рішучим та безпощадним», - прогнозують експерти.
В.ГОРБУЛІН та О.ЛИТВИНЕНКО вважають, що потрібно негайно відновити політичну стабільність на основі елітного і суспільного консенсусу щодо європейського шляху розвитку України, відновити ефективність державної влади, реформувати Збройні сили, створити ефективну розвідку і контррозвідку, активізувати інформаційну кампанію, спрямовану як на населення України, так і на Росію, інші країни СНД і Європи. Також, за словами експертів, необхідно змінити зовнішню політику. Вона має набути “більшої тактичної гнучкості». За словами експертів, у відносинах із РФ слід акцентувати увагу не на розбіжностях, а на конкретних робочих питаннях; у відносинах зі США слід забезпечити перенесення акценту з публічного і офіційного на робочий рівень, насамперед у безпековій сфері.
Ключовим напрямом у взаємодії з ЄС мають стати не вимоги відкрити перспективу членства, а практична участь у реалізації Східного партнерства. В.ГОРБУЛІН та О.ЛИТВИНЕНКО зазначають, що треба ініціювати скликання міжнародної конференції для підготовки договору про безпекові гарантії Україні, що має замінити Будапештський меморандум грудня 1994 року.
