Євросоюз анонсував презентацію гарантій безпеки для України. Проте маємо наполягати, що гарантії безпеки мали б передбачати чіткі зобов’язання гарантів та санкції за невиконання.
Безперечно, цього разу Україна, по-перше, має врахувати всі уроки Будапештського меморандуму: починаючи від самого виду міжнародно-правового документа (меморандум радше констатує наміри, а не є документом прямої дії, як, скажімо, міжнародний договір), і закінчуючи конкретикою в змісті (чітко прописаними обовʼязками гарантів і санкціями за їх невиконання).
По-друге, є сенс відштовхуватися від вже існуючих механізмів міжнародної безпекової і оборонної підтримки України - того ж "Рамштайну". Звісно, поки що це більше добровільне обʼєднання країн-союзниць України, однак воно вже має свої механізми практичної роботи і досвід їх використання. Києву, разом з ключовими союзниками, слід знайти формулу інституціалізації "Рамштайну" - перетворення його в офіційно визнаний, усталений інструмент міжнародної підтримки. Чи буде він існувати як окреме міжнародне обʼєднання, чи його фундамент базуватиметься на окремих двосторонніх безпекових угодах між Україною і кожним з наших ключових союзників - питання практичного діалогу і узгодження позицій з нашими західними партнерами.
Будь-яке рішення щодо безпекових гарантій Україні, так чи інакше, стає предметом внутрішніх дискусій
Фактом є й те, що в існуванні такого механізму Захід зацікавлений (враховуючи зростаючу регіональну нестабільність і розширення географії гібридних загроз). Тому від збереження цього механізму і перетворення його на інструмент майбутньої європейської й глобальної безпекової архітектури, залежатиме здатність західних держав ефективно і вчасно реагувати на безпекові кризи в різних регіонах. Україна може запропонувати нашим союзникам дієву формулу того, як цього можна досягти.
Ризики політизації переговорного процесу (стосовно договорів про гарантії безпеки) з боку наших західних партнерів, звичайно, існують. Зрештою, наші союзники - демократичні держави, політичне (а за ним і військове) керівництво яких просто не може не зважати на внутрішній порядок денний, на політичну опозицію та на суспільні настрої. Тому будь-яке рішення щодо безпекових гарантій Україні, так чи інакше, стає предметом внутрішніх дискусій. І зрештою має відображати прийнятний баланс між внутрішніми і зовнішніми пріоритетами кожного з наших союзників.
Паралельно необхідно розбудовувати механізми кооперації в системній протидії гібридним загрозам
Крім того, звісно, маємо враховувати той факт, що і ці двосторонні консультації, і загалом усі аспекти політичного й суспільного життя і наших західних союзників, і України, перебуває під постійним прицілом кремлівського гібридного інструментарію. Тож паралельно необхідно розбудовувати механізми кооперації в системній протидії гібридним загрозам.
Саме тому важливо максимально зосередитися на "домашній роботі" - двосторонньому форматі домовленостей щодо конкретних практичних кроків кожного з майбутніх гарантів: на що і за яких обставин вони готові піти, що і чому для них є неприйнятним, і за яких обставин. Проте акцентувати варто й на тому, що механізм безпекових гарантій Україні може і повинен стати одним із стратегічних пріоритетів майбутньої трансформації НАТО, де Україна, в найближчій перспективі, може перетворитися на одного з ключових контрибуторів колективної безпеки Євроатлантики.
Зрештою, важливо памʼятати: найкращою гарантією безпеки для України є повноцінне членство в НАТО, тому необхідно не підмінити рух нашої держави до Альянсу альтернативними гарантіями безпеки.
Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва
