Кремлівський "парад Перемоги" наочно продемонстрував, як Москва підміняє реальні заслуги воїнів Другої світової кривавими злочинами учасників так званої СВО. Усе дійство 9 травня чітко ілюструє ставлення Кремля до реальних заслуг воїнів Другої світової. Вони, перетворившись лише на антураж, згадувалися швидкоплинно – як кволе зіставлення з "героями спецоперації".
Двоє справжніх ветеранів - поруч з Володимиром Путіним посадили снайпера Олександру Альошину та полковника Євгена Куропаткова, учасника параду Перемоги 1945 року – не врятували ситуацію, адже за спиною російського диктатора організатори "свята" розмістили учасників війни з Україною. Серед них можна було помітити старшого лейтенанта Чалима Чулдум-оола, майора Бориса Дудка та капітана Сергія Бачерікова. За даними Телеграм-каналу "Агентство. Новости", всі троє відзначилися у "СВО" та отримали за це звання "герой Росії".
Дудко зокрема був заступником командира 124-го окремого танкового батальйону 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії ВДВ. Військові цього підрозділу ЗС РФ – з-поміж окупантів, причетних до вбивств мирних жителів Бучі навесні 2022-го. Чулдум-оол – зі складу 55-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади, яка у березні того ж року стояла у селі Ягідне Чернігівської області. Там російські військові загнали до шкільного підвалу понад 350 місцевих жителів і 28 днів протримали під замком. Звільнитися в'язням вдалося лише 31 березня, коли росіяни пішли з села, 10 заручників за той час померли...
Усе "святкове дійство" в Москві крутилося довкола "СВО" – Путін використав 9 травня для пропаганди кривавої війни.
Ведучий церемонії неодноразово проголошував: мовляв, площею йдуть маршем війська, які "як у суворі роки Великої Вітчизняної" звільняють світ від "неонацизму та міжнародного тероризму". "Герої СВО" згадувалися, наприклад, як "визволителі" українських міст – Києва, Одеси, Запоріжжя та Харкова, як випускники того чи іншого вишу та ін.
Організатори залучили до військового "променаду" навіть дитячо-юнацький рух "Юнармія". Представники цього формування, як зазначив ведучий церемонії, "допомагають ветеранам та підтримують листами учасників СВО". Ця фраза (як і інший текстовий супровід параду) – копірка радянського минулого. Над нею можна було б посміятися, якби не серйозність послання…
Путін у своєму виступі вшанував пам'ять "бойових товаришів, які загинули у боротьбі з неонацизмом, у праведному бою за Росію", звинуватив західні еліти у "виправданні нинішніх послідовників нацистів" і лякав ядерною зброєю.
Трохи пізніше, начебто для підтвердження серйозних намірів Москви, Червоною площею проїхали три ракетні комплекси "Ярс", які входять до стратегічних ядерних сил РФ. Ведучий церемонії при цьому назвав їх "грізною силою ядерного стримування" і наголосив на здатності "гарантовано вразити ціль у будь-якій точці земної кулі".
Як реагували на це лідери західних країн – невідомо. Їх на параді не було. Його гостями стали перші особи Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану та Туркменістану, а також Лаосу, Куби та Гвінеї-Бісау. Також у дружньому (для РФ) контексті згадувався Китай, який боровся з "мілітаристською" Японією, а потім знову і знову йшов посил на "СВО". Тобто, привласнивши перемогу у Другій світовій війні, Кремль інтерпретує її значущість і суть на свій розсуд.
"Цього року російський режим використовує свято для воєнної пропаганди проти України. Тоді республіки СРСР разом захищалися від вторгнення нацистів, сьогодні Росія веде жорстоку агресивну війну проти України", – зазначив Bild.
І з цим важко не погодитись.
Однак ні у промові Путіна, ні у текстовому супроводі "параду" слово "Україна" жодного разу не згадувалося.
Коли Червоною площею пройшли, очевидно, учасники "СВО", диктор розповідав: мовляв, солдати йдуть під прапорами бойових частин, які звільняли у роки Другої світової Донецьк, Запоріжжя, Миколаїв та Одесу. Хоча насправді Одесу та Миколаїв навесні 1944 року від гітлерівців звільняли війська 3-го Українського фронту, а Севастополь – війська 4-го Українського фронту.
До речі, українському Севастополю у рамках параду-2024 Кремль приділив особливу увагу. Так склалося, що на 9 травня поточного року припало 80-річчя звільнення міста від гітлерівців, і це (без згадки самої річниці) використали, знову ж таки, у пропагандистських цілях Москви. Зокрема, після параду, під час покладання квітів до могили Невідомого солдата та стел міст-героїв, розташованих біля Кремлівської стіни, букет показово поклали лише до "землі Севастополя". А одразу після гімну РФ заграла мелодія "Легендарний Севастополь" - пісня, написана у 1954 році, до 100-річчя першої оборони міста 1854-1855 (під час Кримської війни) та до десятої річниці його звільнення від гітлерівців.
Музичний твір затверджено як гімн міста у 1994-му, і свого часу він став "яблуком розбрату". Річ у тім, що у початкових (радянських) віршах Севастополь згадується як "гордість російських моряків". Незабаром "Легендарний Севастополь" переклали – з'явилася українська версія – "Величавий Севастополь". Слова "гордість російських моряків" змінилися на "столицю українських моряків" та ін. Після анексії Криму Росією, у 2015 році, місцеві депутати прописали у "законі" покарання за "спотворення гімну у публічних та громадських місцях". Інакше кажучи, заборонили виконання пісні в українському перекладі.
Вчора музика гімну не змовкала досить довго, мабуть, довше за гімн РФ. І разом із пропагандою війни, уславленням "СВО" та "визволенням" Одеси та Харкова, мелодія прозвучала своєрідним набатом, прямою загрозою Кремля: мовляв, Крим (Севастополь) "залишиться російським, іншим – приготуватися".
Лариса Козова
