Це був 1969 рік – останній рік для виконання обіцянки президента Джона Кеннеді відправити людину на Місяць і повернути її безпечно назад «ще до кінця цього десятиліття». Але в NASA не були впевнені, що ці слова лідера США дійсно можна виконати. Існувало, мабуть, лише три можливості, перш ніж визначений термін спливе.
6 січня голова відділу астронавтів NASA Дональд Слейтон покликав екіпаж «Аполлона 11» до себе в офіс у Г’юстоні, штат Техас. Він розповів Нілу Армстронгу, Базу Олдріну і Майклу Коллінзу про їхню місію, виконання якої призначене на липень і яке може включати приземлення на Місяць, пише The Guardian.
Читайте такожКосмічні археологи збираються вивчити людське сміття на Місяці
За кілька тижнів до того «Аполлон 8» здійснив першу пілотовану подорож навколо природного супутника Землі, після чого були визначені завдання для «Аполлона 9» і «Аполлона 10». Перший з них повинен був випробувати посадковий модуль на земній орбіті, а другий – провести повну репетицію маневрів на орбіті Місяця без самого приземлення.
Команда «Аполлона 11» була представлена пресі 9 січня. І журналісти одразу ж поставили велике незручне питання: «Хто з вас, джентльмени, зробить перший людський крок на місячній поверхні?».
Видання пише, що у перші кілька місяців 1969 року Олдрін був впевнений, що саме він ступить на Місяць першим. Сам він сказав, що не думав над цим довго і вважав, що це зробить він. Напевне, у нього були причини так вважати. Керівник пілотованих космічних польотів NASA Джордж Мюллер сказав кільком людям, серед яких були й журналісти, що саме Олдрін залишить перший людський слід на супутнику.
Читайте такожWashington Post: Людству потрібно швидко почати масову міграцію на Марс
Однак, невдовзі з’явилися плітки про призначення Армстронга на це завдання. Олдрін був розлючений, адже його колега був цивільним. Тож це розцінювалося як образа для армії США. Крім того, Олдрін і сам технічно вважався пілотом ВПС, хоч і не проходив фактичної служби близько 10 років за виключенням тренувань для виконання нормативів з необхідної кількості льотних годин. Тож він вирішив звернутися до Армстронга.
«Він вагався хвилину чи дві, а потім з твердістю, яка до того не здавалася йому притаманною, сказав, що рішення було історичним і він не хоче відкидати можливості вийти першим», - пригадував Олдрін у своїй книзі згодом. Сам Армстронг сказав, що не пам’ятає такої розмови.
Олдрін розмовляв з колегами. Деякі з них розцінювали це як закулісний лобізм. Юджин Сернан, який останнім побував на Місяці, сказав: «Одного дня він влетів до мене в кабінет у Центрі пілотованих польотів, як сердитий чорногуз, з купою графіків, діаграм і статистики, і почав розповідати про те, що вважав очевидним. Що він, пілот місячного модуля, а не Ніл Армстронг, повинен першим вийти на сходи «Аполлона 11». З Армстронгом у мене був один кабінет на двох. Він був якраз на тренуванні того дня. Мені здалися аргументи Олдріна образливими й смішними».
Читайте такожPolitico: Командир «Аполлон 8» не вірить у здатність людства колонізувати Марс
Але Олдрін не так інтерпретував ті події. Через 40 років після подій він писав у своїй книзі, що під час тренувань у 1969 році він розумів, що на його плечі впаде велика відповідальність. У всіх попередніх місіях “Джеміні» і «Аполлона» вихід у космос здійснював молодший офіцер в той час, як командир лишався всередині капсули. І до лютого 1969 року такий план лишався в силі. Олдрін стверджував, що не добивався підтримки старших астронавтів, а лише поводився як будь-який пілот ВПС.
«Насправді, я не хотів бути першим, хто ступить на Місяць. Я знав, що ЗМІ ніколи не залишать в спокої того, хто це зробить», - писав Олдрін.
14 квітня всім пліткам настав кінець. На прес-конференції NASA оголосило про план, згідно з яким «Армстронг буде тим, хто зробить перший крок». Олдрін виправдовував це конструкцією «Аполлона 11». Мовляв, Армстронг сидів в правій частині модуля. А двері відчинялися в бік Олдріна. Але причина була не в цьому. Технічно вони могли помінятися місцями перед тим, як одягти спеціальні наплічники.
Пізніше директор управління польотами Кріс Крафт пояснив причину, чому NASA обрали Армстронга. За його словами, в організації добре знали, що перша людина на місяці стане «сучасним Чарльзом Ліндбергом». Армстронг був спокійним, тихим і абсолютно впевненим. Він знав, що він людина потрібного типу. У нього не було его. З іншого боку, Олдрін відчайдушно прагнув пошани і явно давав це всім зрозуміти. Крафт додав, що ніхто не критикував Олдріна. Але ніхто й не хотів, щоб він став «посланцем людства».
«Конструкція модуля була ні до чого. Це була раціональність, спроба заспокоїти Базза», - пояснив він.
Читайте такожThe Atlantic: Бізнес почав гонку за Місяць, якої не бачили з часів програми «Аполлон»
В першій половині 1969 року були періоди, коли справи йшли не так, як планували в NASA. Коли «Аполлон 10» стартував для репетиції процедури, Армстронг і Олдрін проводили по 14 годин на день в симуляторі посадки на мисі Кеннеді. До сімей в Г’юстон вони їздили лише на вихідні. Люди в їхньому оточенні боялися, що астронавти ще під час тренувань виснажать себе. Дехто боявся, що вони не довго витримають. Дженет Армстронг пригадувала, що її чоловік бувало повертався додому блідий. До червня стало зрозуміло, що бойовий дух астронавтів був на нулі. Кожен з них переживав, чи встигнуть вони всьому навчитися.
20 липня «Аполлон 11» вийшов на орбіту Місяця. Армстронг і Олдрін увійшли в посадковий модуль «Орел», щоб від’єднатися і почати приземлення. На той час жоден з них вже два тижні не тренувався на симуляторі. Вони виконали гравітаційний поворот, що дозволило їм вперше побачити нижню частину Місяця. Астронавти нічого не змогли впізнати. Вони прямували на велике поле з валунами за траєкторією, яку вони ніколи не практикували на симуляторі.
Читайте такожNASA спрогнозувало постійну присутність США на Місяці через 10 років
В Центрі контролю місії зв’язковий з капсулою Чарлі Дюк сказав, що відбулось щось, що ніхто ніколи не бачив.
«Знаєте, Армстронг пролетів над поверхнею на висоті 400 футів, а потім якось загальмував, сповільнився і сів», - пригадав Дюк.
Директор польоту Джин Кранз сказав: «Ми ніколи не бачили, щоб хтось так літав на тренуваннях». Це було найбільше випробування для пілота в історії. Армстронг його пройшов і заслужив зробити перший крок на поверхню Місяця.
