Вважається, що наш Місяць сформувався невдовзі після самої Землі, приблизно 4,4 мільярда років тому, коли Сонячна система була молодою. Саме тоді, згідно з теорією, об'єкт розміром із Марс врізався в Землю, яка все ще була теплою, м'якою і новоствореною, відірвавши величезну хмару уламків, які злилися разом, утворивши Місяць на орбіті Землі.
Нове дослідження найдрібніших кристалів циркону в місячних зразках, зібраних місією "Аполлона", припускає, що Місяць може виявитися старше, ніж люди думали, - на 40 мільйонів років. Результати дослідження, проведеного групою вчених під керівництвом геолога Дженніки Грір із Університету Глазго, будуть опубліковані в журналі Geochemical Perspectives Letters, пише Science Alert.
Дослідники дійшли висновку, що вік Місяця становить щонайменше 4,46 мільярда років. Це зовсім трохи менше віку Землі, який оцінюється в 4,54 мільярда років.
"Ці кристали є найстарішими відомими твердими тілами, що утворилися після гігантського удару. І оскільки ми знаємо, скільки років цим кристалам, вони служать якорем місячної хронології", - говорить космохімік Філіп Хек із Музею природної історії ім. Філда та Чиказького університету.
Невідомо точно, як і коли утворився Місяць, але наявність деяких конкретних елементів сильно вказує на земне походження. Гіпотеза гігантського удару в даний час є фаворитом, що колись у ранній Сонячній системі було набагато більше великих об'єктів і протопланет, що літали навколо і врізалися один в одного.
Оцінки різняться залежно від того, коли сталося це гігантське зіткнення. Але зростаюча кількість даних, заснованих на датуванні місячних зразків, свідчить про те, що це сталося набагато раніше, ніж початкові припущення, близько 4,4 мільярда років тому, а деякі аналізи показують, що Місяць утворився вже 4,51 мільярда років тому.
Кристали циркону - чудовий спосіб визначити вік зразка через особливості їхнього формування. Кристали циркону при формуванні приєднують до себе уран, але сильно відкидають свинець. З часом радіоактивний уран у цирконі розпадається на свинець з цілком зрозумілою швидкістю. Вчені можуть подивитися на співвідношення урану і свинцю в кристалі циркону і з високим ступенем точності визначити, як давно утворився циркон.
Ці мікроскопічні кристали можна знайти в зразках місячного ґрунту, витягнутих в епоху місій "Аполлон" із місячного зразка. Дженніка Грір та її колеги вивчали циркон, знайдений у зразках "Аполлона 17", останньої місячної місії, що відбулася в 1972 році. Ці кристали, на думку команди, повинні були утворитися після того, як поверхня Місяця затверділа, з розплавленого світового океану, який покрив її відразу після її формування.
"Коли поверхня була розплавлена таким чином, кристали циркону не могли сформуватися і вижити. Таким чином, будь-які кристали на поверхні Місяця повинні були утворитися після того, як цей місячний океан магми охолонув. В іншому випадку вони були б розплавлені, а їхні хімічні сліди були б стерті", - говорить Філіп Хек.
Дослідники використовували атомно-зондову томографію для вивчення складу зразків, загострюючи кристали до певної точки, а потім використовуючи лазери для випаровування атомів з цієї точки. Мас-спектрометр проаналізував випарений матеріал, щоб визначити його вагу, що дозволило вченим визначити співвідношення урану та свинцю.
У свою чергу це показало, що вік цих конкретних кристалів становив 4,46 мільярда років. Це означає, що Місяцю має бути як мінімум стільки ж років. Ця інформація може допомогти вченим визначити інші аспекти історії Місяця, наприклад, скільки часу знадобилося для формування та затвердіння, а також краще оцінити дату гігантського зіткнення.
"Дивно мати доказ того, що камінь, який ви тримаєте в руках, є найстарішою частиною Місяця, яку ми коли-небудь знайшли. Це відправна точка для багатьох питань про Землю. Коли ви знаєте, скільки років чомусь, ви можете краще зрозуміти, що з ним сталося за всю його історію", - говорить Грір.
Інші дослідження Місяця
Як повідомляв УНІАН, раніше китайський місяцехід "Чан'е-4" допоміг вченим виявити на зворотному боці Місяця загадкові приховані "структури" глибиною в сотні метрів. Це досягнення розкриває мільярди років місячної історії.
Дослідники також виявили, що шари вулканічних порід тонші, чим ближче вони до поверхні Місяця. Це говорить про те, що вулканічна активність поступово згасла з моменту утворення Місяця понад 4,5 мільярда років тому.
