Скорпіони є справжніми металістами у світі природи. Зокрема одне з досліджень показує, що павукоподібні додають до своїх жал та клешень метали, такі як цинк і залізо, аби зробити їх міцнішими та гострішими. Про це пише Interesting Engineering.
Під час дослідження було проаналізовано 18 видів, аби визначити, як цинк, марганець та залізо розподіляються в їхній природній зброї, такій як жала та клешні.
"Скорпіони - неймовірні мисливці, і хоча ми знали, що метали зміцнюють зброю в арсеналі деяких видів, ми не знаємо, чи містить зброя всіх скорпіонів метал, і якщо так, то чи пов’язане це збагачення металом із тим, як вони полюють. Ми вирішили використовувати мікроаналітичні методи, щоб з'ясувати, де і як ці метали розподілені в зброї скорпіонів, щоб отримати підказку щодо того, як і чому збагачення металами передавалося по родоводу скорпіонів", - сказав Сем Кемпбелл, аспірант Національного музею природної історії Смітсонівського інституту.
Розподіл металів
Подібно до їхніх родичів, павуків та кліщів, скорпіони є восьминогими павукоподібними. Вони полюють, захоплюючи комах своїми щипцями та швидко вигинаючи хвости, аби завдати отруйного укусу з тельсона.
"Скорпіони використовують спеціалізовану систему зброї, яка поєднує подрібнювальні щипці та отруйні жала відповідно до їхніх специфічних стилів полювання та оборонних потреб", - додають у виданні.
Водночас було виявлено, що жала мають характерне шарування цинку на кінчику, за яким слідує марганець, тоді як щипці підсилені цинком та залізом саме вздовж їхніх ріжучих країв.
"Мікроскопічні методи, які ми використовували, дозволили нам ідентифікувати окремі перехідні метали з надзвичайно високою деталізацією, показавши нам, як природа вміло спроєктувала ці метали у зброї скорпіонів", - зауважив Едвард Вічензі, науковий співробітник Інституту консервації музею та співавтор дослідження.
Роль заліза
Вчені виявили, що залізо частіше зустрічається у довгих, тонких щипцях, ніж у товстих, призначений для розчавлювання.
"Тонкі щипці схильні до ламання. Отже, залізо, ймовірно, забезпечує структурну цілісність, необхідну для утримання здобичі, що виривається, достатньо довго, щоб отрута почала діяти", - підкреслили у матеріалі.
Науковці підсумували, що таке дослідження пропонує новий погляд на еволюцію членистоногих, таких як павуки, мурахи та бджоли, та на те, як вони пристосували свою біологію, аби виживати як хижаки, так і як здобич.
Інші дослідження про тварин
Як писав УНІАН, раніше вчені знайшли рештки хижака, що жив 150 млн років тому. Ця тварина нагадувала сучасних дельфінів та мала довжину понад 6,5 метрів.
Також повідомлялось, що науковці "оживили" стародавню істоту віком 24 тисячі років, яка змогла розмножитися. Зазначається, що цей організм є коловерткою - крихітною багатоклітинною твариною, яка часто зустрічається у прісноводних середовищах та відома своєю незвичайною витривалістю.
