В Уганді дослідники виявили складну мережу тварин, які харчуються кажанами - носіями вірусу Марбург, і вперше задокументували на відео можливі механізми його міжвидової передачі, пише The Telegraph.
Камери-пастки встановили біля входу до "Печери Пітона" у Національний парк Квін-Елізабет на заході країни. За словами науковців, це перше підтвердження існування "динамічної багатовидової мережі контакту" у відомому осередку вірусу Марбург.
За словами науковців, виявлення такої кількості хижаків, які поїдають інфікованих кажанів, може стати своєрідним "Розетським каменем" для розуміння того, як у реальному часі відбувається зоонозний "spillover" - передача вірусу від тварин до інших видів.
"Протягом п’яти місяців - із лютого по червень минулого року - дослідники зафіксували щонайменше 14 видів хребетних, які приходили до печери полювати на кажанів. Серед них - леопарди, кілька видів приматів, хижі птахи та варани", - йдеться у статті.
На одному з відео дорослий леопард підходить до входу, хапає кажанів у момент їхнього масового вильоту і йде зі здобиччю в пащі. На інших кадрах, знятих у лісі Марамагамбо, видно зграї мавп, які також поїдають кажанів, а поруч - цивет і генет.
У печері мешкає близько 56 тисяч єгипетських фруктових кажанів. Саме цей регіон давно є ключовим для досліджень вірусу Марбург - близького "родича" Еболи. Летальність інфекції може сягати 90%. Попри розробку кількох вакцин, жодна з них поки не схвалена.
У 2008 році турист із Нідерландів, який відвідав печеру, заразився Марбургом і помер. Американський турист також захворів після візиту, але вижив. А в 2009-му вчені з Centers for Disease Control and Prevention вперше виділили вірус Марбург із фруктових кажанів у сусідній печері.
Камери спочатку встановили в межах проєкту зі спостереження за левами та гієнами в парку. Польовий координатор Orin Cornille зізнався, що масштаб активності хижаків став несподіванкою. За його словами, найбільше занепокоєння викликають саме мавпи - з огляду на їхню біологічну близькість до людини.
Водночас дослідники наголошують: жодних доказів фактичної передачі вірусу між видами зафіксовано не було.
Науковий директор проєкту Олександр Брачковський зазначив, що подібні процеси можуть відбуватися тисячоліттями в регіоні Рифтової долини. Один з леопардів, який регулярно повертався до печери протягом п’яти місяців, отримав прізвисько Akahaya - "недоторканний" місцевою мовою.
Дослідники сподіваються, що їхня робота стане відправною точкою для глибшого аналізу ризиків. За словами науковців, це рідкісний випадок, коли можна багаторазово спостерігати безпосередні контакти між резервуаром філовірусу та хижаками, які фактично обмінюються біологічними рідинами під час поїдання здобичі.
Ініціатор встановлення камер Боско Атукватсе (Bosco Atukwatse) пояснив, що особливості печери створюють ідеальні умови для хижаків: вхід розташований низько, а багаторічні нашарування гуано дозволяють навіть невеликим тваринам легко дістатися до кажанів.
"Мавпа може просто стати на задні лапи, схопити жменю кажанів і втекти", - зазначив він, додаючи, що не завжди зрозуміло, куди зникають мертві тварини.
Хоча кажани вважаються основним природним резервуаром вірусу Марбург і можуть переносити його без симптомів, науковці застерігають: існують докази того, що інші тварини - зокрема деякі примати - здатні передавати інфекцію після контакту з кажанами.
"Точка перетину" для вірусу
Дослідники назвали печеру своєрідним "осередком переливу інфекції" (spillover crucible). Вони звернули увагу, що багато видів тварин, які полюють на кажанів, згодом самі стають здобиччю людей - їх споживають як так зване бушміт.
"Існує безліч шляхів, якими хвороба міжнародного значення може непомітно поширитися серед населення", - зазначив Атукватсе.
Камери-пастки зафіксували близько 400 людей, які відвідували печеру, - серед них шкільні групи, туристи та місцеві стажери. Більшість перебувала там без жодних засобів індивідуального захисту.
Науковий директор дослідження Брачковський повідомив, що влада Уганди добре обізнана з ризиками, пов’язаними з цим місцем. Біля печери встановлені попереджувальні знаки, а також облаштовано оглядовий майданчик приблизно за 40 метрів від входу.
Результати роботи доповнюють зростаючий масив доказів про раніше не зафіксовані взаємодії між різними видами тварин, які проливають світло на механізми передачі зоонозних інфекцій.
Торік у Німеччині дослідники вперше задокументували випадки полювання щурів на кажанів, що також викликало занепокоєння щодо потенційних пандемічних ризиків.
Втім, автори звіту підкреслюють: значна частина знань про так званий "перелив" інфекцій від тварин до людей досі залишається теоретичною. Документування складних контактів між кількома видами у відомих природних осередках зоонозів "залишається вкрай рідкісним явищем".
Інші інфекції у світі
Нагадаємо, тропічна небезпечна інфекція чікунгунья, яка спричиняє виснажливий біль у суглобах, може передаватися комарами на більшій частині території Європи. Так вважають науковці, які пов’язують розширення ареалу хвороби зі зростанням температур через кліматичну кризу.
За даними дослідження, в Іспанії, Греції та інших країнах Південної Європи ризик зараження можливий понад шість місяців на рік, а на південному сході Англії - близько двох місяців щороку. Ба більше, глобальне потепління неминуче призведе до просування хвороби далі на північ.
