Напередодні п'ятої річниці Євромайдану журналісти розпитали співвітчизників, як розвивалася б країна і що робили б вони самі, якби історія пішла іншим шляхом.
Відповідний матеріал під назвою «А якби Майдан не переміг?» опублікувало видання «Новое время».
«Історія, звичайно, не має умовного способу, але я всерйоз би задумався про те, щоб виїхати. А варіантів - кілометр...» - зазначив театральний режисер, засновник фестивалю Гогольfest Влад Троїцький.
«Він у будь-якому випадку переміг би. Без варіантів», - заявив музикант, соліст гурту "ТНМК" Олександр Сидоренко (Фоззі).
«Я бачив цю іншу країну на власні очі за два роки до цього на виборах президента Білорусі в Мінську. Десятки журналістів, активістів та громадських діячів були б оголошені зниклими безвісти, сотні протестувальників ще кілька років гнили б у камерах СІЗО, а обличчям протесту стала б зневірена жменька маргінальних політиків, які погодилися на роль кишенькової опозиції. Якби ми тоді не відстояли свій вибір, впевнений, багатьох з нас чекала б доля [вбитого активіста] Юрія Вербицького. Якщо б я вижив, я навряд чи зміг би продовжити займатися журналістикою...» - сказав народний депутат від Блоку Петра Порошенка Мустафа Найєм.
«На жаль, поки країна розвивається таким чином, що здається, ніби Майдан не переміг. Перемогла "сцена" Майдану..." - вважає директор київського кінотеатру "Жовтень" Людмила Горделадзе
«Якби Майдан програв на останній стадії, була б громадянська війна між Західною і Східною Україною з подальшим збройним втручанням Росії. Особисто я в разі падіння Майдану 18 лютого [2014-го] готувалася відходити з побратимами в Рівненську область до [координатора Правого сектора на Західній Україні] Сашка Білого, щоб звідти здійснювати партизанські вилазки», - заявила офіцер Збройних сил України, блогер Олена Білозерська.
«Тоді ми переклали б цю війну на наших дітей», - підкреслив програмний директор Кримського будинку Алім Алієв.
Читайте такожСтрашна дата: минає 5 років з часу розстрілу Небесної Сотні (відео)
Довідка УНІАН. Наприкінці листопада 2013 року відмова української влади від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом стала першопричиною виникнення наймасовіших за всю сучасну історію держави протестів.
Зокрема, Кабінет міністрів 21 листопада 2013 року прийняв рішення призупинити процес підготовки до укладення Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, яка мала бути підписана на Вільнюському саміті «Східного партнерства» 28-29 листопада.
Після побиття бійцями «Беркута» у ніч на 30 листопада 2013 року десятків студентів на Майдані Незалежності у Києві на вулиці українських міст вийшли сотні тисяч людей. Акції протесту, які тривали з кінця листопада 2013 року до кінця лютого 2014 року, отримали назви Євромайдан, Майдан, а пізніше - Революція Гідності.
У лютому 2014 року під час зіткнень протестувальників з силовиками у центрі Києва загинули понад 100 осіб, сотні були поранені, найбільше - 20 лютого. За даними Генпрокуратури, загалом під час Євромайдану постраждали 2,5 тис. осіб.
Повний текст матеріалу «Поліція з народом?» читайте у свіжому номері журналу "Новое время".
