Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації Юрія ПАВЛЕНКА для відзначення в області 100-річчя від дня народження учасника українського визвольного руху, визначного громадсько-політичного діяча, вченого, поета і публіциста Олега Ольжича створено оргкомітет.
Про це УНІАН повідомили у Житомирській облдержадміністрації.
До складу оргкомітету увійшли заступники голови ОДА та облради, керівники окремих управлінь, ЗМІ, навчальних закладів.
План обласних заходів з підготовки та відзначення в області 100-річчя від дня народження Олега Ольжича вже затверджено, а головам райдержадміністрацій та міським головам запропоновано розробити та затвердити відповідні заходи на місцях.
Довідка УНІАН. О.Ольжич, справжнє ім’я і прізвище якого Олег Кандиба, - син відомого поета Олександра Олеся, народився 21 липня 1907 року в Житомирі. У 1923 р. сім’я Кандиб емігрувала. 1924 р. О.Ольжич вступає до Карлового університету в Празі, спеціалізується в історії, зокрема археології, працює в археологічному відділі Чеського Національного музею, бере участь у археологічних розкопках у Чехословаччині, Галичині, Югославії, Австрії, співпрацює з Гарвардським університетом (США). 1929 року захистив докторську дисертацію, отримавши ступінь доктора археології, здобув світове визнання дослідженнями пам’яток Трипільської культури. З початку 30-х років здобуває визнання поетичний талант О.Ольжича, його поезії широко публікуються в періодиці, з часом вийшли дві збірки —«Рінь» (1935) та «Вежі» (1940).
У 30-х роках О.Ольжич присвячує себе українській національній визвольній боротьбі, вступає у лави ОУН, очолює Культурну референтуру організації, стає членом Проводу Українських Націоналістів. Як заступник голови Проводу ОУН, О.Ольжич керує розбудовою мережі ОУН, організовує адміністративне, громадське та політичне життя, зокрема Українську Національну Раду у Києві, бере участь у створенні газети «Українське Слово».
Українські націоналісти становили для німців явну загрозу, наказом з Берліна почався шалений наступ на всі прояви організованого українського життя. У грудні 1941 року заборонено «Українське Слово», співробітників заарештовано і незабаром страчено.
У травні 1944 року його заарештовано і закатовано.
