Сьогодні – два роки подвигові Насті Овчар. 15 березня 2005 р. п`ятирічна Настя винесла з палаючої хати дворічну сестру Люду, сама отримавши 80-відсоткові опіки.
Нині Настя вчиться у київській гімназії, в другу річницю свого відчайдушного вчинку бере участь у танцювальному конкурсі, - повідомляють журналісти каналу "1+1".
Вона, як і вся її родина, намагається не згадувати події дворічної давності. Настина мати, наприклад, категорично відмовилася від інтерв’ю. Вчителі ж розказують: Настя нічим не відрізняється від своїх однокласників, вчиться добре – на 8-10.
14 наступних років на неї чекають операції, дівчина росте швидше, ніж її пошкоджена полум`ям шкіра, і американські лікарі час від часу підсаджують їй донорську. Якщо не рахувати того, що Настя весь час ходить у спеціальному корсеті та колготах, проблем із здоров`ям в неї зараз немає, але два роки проведені нею в лікарні вже змусили 7-річну дівчинку замислитися над вибором професії: “Мене лікують, і я тепер хочу всіх лікувати”, - сказала вона журналістові.
Врятованій молодшій сестрі Люді тепер три роки, і вона ходить в дитячий садок при гімназії, де вчиться старша сестра. Та чи не кожної перерви прибігає до неї провідати. Вчителі кажуть перший рік навіть плакали, бачачи як Настя опікується Людою.
Два роки тому на лікування Насті жертвувала мало не вся країна. Але ця історія ще один гіркий приклад того, якою щедрою на обіцянки може бути влада і якою необов`язковою у їхньому втіленні, зазначають автори “ювілейного репортажу”.
Облуплені стіни та відсутність вентиляції, брак донорської крові – такий вигляд і сьогодні має опікове відділення в Харкові, де в перші дні після трагедії рятували Настю. Страждання тяжкохворих, шкіра яких потребує постійної циркуляції повітря, полегшують не за за допомогою дорогих іноземних спеціалізованих ліжок, а дешевих вітчизняних тепловентиляторів: обставляють ними пацієнтів та спрямовують на них потоки теплого повітря. Так лікували Настю Овчар, і тільки за минулий рік врятували 300 дітей.
У перші ж дні після трагедії нажахана випадком з Настею та неспроможністю врятувати тяжкохворих влада заговорила про необхідність терміново, менше ніж за рік, побудувати в Харкові сучасний опіковий центр. “Будують і зараз...”
У новому будинку в с. Воронцовка, подарованому місцевою владою нині живе Настина тітка. Два роки тому влада обіцяла її односельців обдарувати благами: прокласти дорогу до села, поставити телефон, щоб можна було в разі чого на допомогу покликати. Дорогу не провели, а телефон відключили через місяць після встановлення, у квітні 2005-го. “Настя в Києві живе, про нас вже забули” – підсумували співрозмовники журналістів.
Довідка. 15 березня 2005 р. в селі Воронцовка Куп`янського району Харківської області під час пожежі у приватному будинку п`ятирічна Настя зі своєю дворічною сестрою Людою були удома самі. Спочатку старша сестра намагалася загасити вогонь самотужки. Зрозумівши за якийсь час, що їй це не під силу, Настя, прикриваючи власним тілом сестру, винесла її з палаючої хати. Внаслідок трагедії Настя отримала 80% опіків третього ступеню важкості.
24 березня за сприяння сім’ї Президента та кількох українських меценатів Настю відправили до Бостонського (США) опікового центру, де вона перебувала майже півроку. До України дівчинка повернулася 3 вересня 2005 року.
