Як передає кореспондент УНІАН, про це директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко та кандидат юридичних наук, представник Дружини охорони природи «Зелене Майбутнє» Іван Парнікоза заявили сьогодні на прес-конференції у Києві на тему: "Сказ в Україні. Хто винен - вовки або чиновники?"
За словами екологів, все частіше в українських ЗМІ почали з'являтися неперевірені повідомлення про те, що розповсюджувачами сказу, скоріш за все, стали саме вовки. При цьому на “хвору тварину” організовуються полювання, які переважно не контролюються і під час яких вбиваються ні в чому не винні тварини. За словами екологів, за розповсюдженням “міфічної” інформації про скажених вовків стоять певні люди, оскільки на підставі таких повідомлень можна безкарно полювати на тварин цілий рік.
“У більшості випадків, ми проаналізували, авторами такої інформації стають або мисливці, або працівники лісового господарства, або люди, пов'язані з ним”, - заявив І.Парнікоза.
За даними екологів, на сьогодні в Україні залишилось близько 2,6-2,7 тис. вовків, водночас щороку 1,3-1,4 тис. вовків відстрілюють.
“І це не враховуючи тварин, вбитих браконьєрським шляхом, і вовків, які гинуть самі по собі, потрапляють під машини”, - зауважив В.Борейко.
На цю тему: Еколог каже, що акула зі столичного ТРЦ вже «не жилець»
При цьому він, посилаючись на статистичні дані, стверджує, що лише 0,5% випадків розповсюдження сказу припадає на вовків, тоді як 37% випадків — на лисиць, 28% - на велику рогату худобу, 17% - на собак, переважно безпритульних, 10% - на котів, 3% - на дрібну рогату худобу; 1,3% - на коней та єнотоподібних собак. При цьому еколог наголосив, що саме вовки — головні природні вороги лисиць та безпритульних собак, тобто тих тварин, які є основними розповсюджувачами сказу.
“Неправильний хід — знищувати вовків”, - наголосив В.Борейко, посилаючись на досвід боротьби зі сказом європейських країн, зокрема, Польщі та Білорусі.
У Польщі, де вже давно не фіксується жодного випадку сказу, вовки перебувають під державним захистом, повідомила представник польських зоозахисників Аня Селезняк. За її словами, щороку держава виділяє кошти на вакцинацію диких тварин від сказу, що робиться шляхом розкидання з літаків капсул з вакциною у привабливій для тварин оболонці, або такі препарати розкидають вручну. Також проблемами, пов’язаними з існуванням вовків, займаються громадські організації й академія наук. Цих тварин у Польщі не відстрілюють, але популяція все одно не збільшується до якихось загрозливих розмірів, додала А.Селезняк.
“На наш погляд, як екологів, вовк має бути присутнім в Україні до тих пір, доки тут є люди. І в даному випадку він є чи не найголовнішим борцем зі сказом тварин, бо він зменшує чисельність популяції тих тварин — це дикі собаки та лисиці. Загалом у 60% випадків сказ розповсюджується саме цими двома видами тварин”, - резюмував В.Борейко.
При цьому він наголосив, що зовсім не закликає стріляти безпритульних собак чи лисиць, бо ці тварини не винні, що вони хворіють на сказ.
На переконання В.Борейка, проблему розповсюдження сказу в Україні можна вирішити лише комплексним шляхом. І першими кроками в цьому напрямку мають стати: ліквідація місць, куди скидають відходи тваринного виробництва й де живуть та харчуються тварини; проведення щеплень від сказу, а надалі треба підтримувати епідситуацію за допомогою “санітара лісу” - вовка.
Як інформували учасники прес-конференції, за останні 15 років в Україні рівень захворюваності на сказ зріс у 10 разів, стрімкий розвиток епізоотії сказу відзначається з 1996 по 2007 рік. В 2012 р. в Україні було виявлено 1 тис. 550 випадків тваринного сказу, що на 470 випадків більше, ніж в 2011 р. Захворювання на сказ людей в 2012 р. не було зафіксовано, у 2011 році було зареєстровано таких 6 випадків, у 2010 р. - 3.
