Весь інститут "незалежних членів" у наглядових радах державних компаній - це профанація і лицемірство. Хто хоч трохи знайомий із корпоративним законодавством, той знає, що незалежних членів наглядових рад обирають у приватних компаніях для захисту прав міноритарних акціонерів, яких "ображають" мажоритарні.
Один з інструментів захисту - кумулятивне голосування міноритаріїв для призначення незалежних членів наглядових рад, щоб мажоритарії не сформували їх на 100% зі своїх представників.
А тепер запитання: про яких міноритаріїв ідеться під час призначення "незалежних" членів у наглядові ради 100% державних компаній? Чиї інтереси вони там захищають?
Простими словами, якщо у підприємства один акціонер - держава, то застосування моделі наглядових рад із "незалежними членами/директорами" - це абсурд, доведений до абсурду.
За фактом, ці посади перетворилися у нас на звичайну "синекуру" для "нової шляхти".
Як показав приклад "Енергоатому", ці люди не змогли зупинити навіть системну корупцію на мільярди гривень, яка здійснювалася роками...
Не люблю персоналізації явищ, але зараз своєрідним "символом" "наглядовщини" стане таке явище, як "милованівщина" - перескакування з однієї наглядової ради в іншу, з "Укроборонпрому" в "Енергоатом" - із жахливими наслідками, що для "Укроборонпрому" до війни, що для "Енергоатому" під час війни.
Зате можна "замовити аналітику" для держкомпанії, де ти в наглядовій раді, і заплатити за неї структурі, де ти на зарплаті...
Найближчим часом ми станемо свідками виходу "грантових рептилоїдів" зі степів України. Кормова база для них скорочується і є ризик того, що за отримані тут зарплати "спитають". І що тут буде гірше, то сильнішим буде цей "вихід", що переходить у втечу.
Їхній світ, який вони намагалися будувати тут, - це системна десоціалізація держави, що проявляється в "роздержавленні економіки", тотальній приватизації всього і вся, і монетизації людини як засобу виробництва.
Під час війни ця модель, очікувано, дала збій: тому що в рамках такої теорії неможливо пояснити простій людині, яка зазнає всіляких обмежень, а чим вона гірша за людину в наглядовій раді.
"Неолібералізм" низки наших ідеологів "реформ" (безглуздих і нещадних) - це не догмат свободи і навіть не "рука ринку" Адама Сміта. Вони готові наступати на свободу людини, якщо вона не підкріплена особистою "монетизацією". Їхня ідеологія - це смислова прірва між 1%, які заробляють на решті 99% населення - органічно монтується в теорії соціального расизму. Це система зовнішніх і внутрішніх "підпірок" в інтересах 1%.
Тому вони - непримиренні вороги "Нового курсу" Рузвельта та економічного націоналізму. Вони проти розвитку національної промисловості та доместикації виробництв.
Ключовий момент у рамках цієї системи - створення "подвійного уряду": офіційного - для виконання церемоніальних функцій, і реального - у вигляді "монетизованих груп" впливу. Інструмент досягнення зазначеної вище стратагеми - уряд, повністю ізольований від демократичних механізмів контролю і впливу.
До чого призвела ця система - бачимо по стелажах пачок доларів у фігурантів. Але це лише те, що похапцем забули взяти. А скільки на криптогаманцях? У сотні разів більше.
Тому завжди писав про те, що ключовим інструментом контролю за діяльністю держкомпаній мають бути Ревізійні комісії (у кожної компанії - своя). Керівників цих корпоративних ревізійних корпоративних ревізійних комісій для кожної держкомпанії, повинен призначати парламент (для балансу інтересів з Кабміном). А членами таких ревізійних комісій мають ставати виключно галузеві професіонали.
І ось ці Ревізійні комісії можуть наймати на роботу аудиторів, юристів тощо для незалежного контролю за діяльністю підзвітної компанії та її правління. А наглядова рада в держкомпанії з одним акціонером має складатися з людей, які не отримують за це зарплату, оскільки тут ідеться про статус, представництво тощо.
У разі ж публічної компанії, де присутні "великий акціонер" (мажоритарій) і багато маленьких (міноритаріїв), наглядова рада відіграє вже зовсім іншу роль, і статус незалежного члена/директора наглядової ради в такому разі теж інший: наприклад, не допустити розмивання частки міноритаріїв, або примусового викупу товариством акцій за заниженою, фіктивною ціною (у випадку з держкомпанією, де є лише один акціонер, такі функції наглядової ради, вочевидь, нереалізуються).
