Європейська комісія висловлює серйозне занепокоєння станом фінансування судової влади в Україні. Згідно з оцінками, бюджет судової системи у 2025 році покривав близько 61% її реальних потреб, і у 2026 році ситуація суттєво не зміниться.
У своєму матетаріалі для УП суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду Марина Барсук пояснила, які є ризики для системи правосуддя.
Судова гілки влади працює не завдяки, а всупереч - в умовах тотального браку кадрів та ресурсів.
Суха, але невтішна статистика: понад 2000 вільних судових посад і 1000+ порожніх крісел в апаратах судів. Там, де має працювати злагоджена команда, лишилися поодинокі працівники, які відповідають за все одночасно: вони реєструють пошту, пишуть проєкти рішень, спілкуються з відвідувачами суду.
Недофінансування майже на 40%, застерігають європейські інституції, має прямі наслідки для громадян – судові спори щодо майна, бізнесу чи спадщини роками залишаються нерозглянутими. У доповіді ВРП за 2024 рік вказано, що не можна вимагати незалежності від людей, які знаходяться на межі фінансового виживання. Помічники та секретарі мають доступ до найпотаємніших деталей справ: від комерційних таємниць корпорацій до доль людей і мільйонних активів.
Особливу увагу Марина Барсук звертає на працівників апарату суду – помічників суддів і секретарів, які мають доступ до конфіденційної інформації: "Довіряючи цим людям таємниці і долі, їхня праця оцінюється в 10-12 тисяч гривень. Це менше, ніж заробляє людина із середньо-спеціальною освітою при тому, що від працівника суду вимагають вищої юридичної освіти. Та коли замість кар’єрного росту, юрист думає про фізичне виживання, система втрачає найкращих спеціалістів".
"За таких умов система втрачає професійні кадри, а негативний відбір призводить до руйнування інституційної пам’яті правосуддя. Ці ризики неодноразово підкреслювали Рада Європи та GRECO, наголошуючи, що гідна оплата праці є ключовим антикорупційним запобіжником і складовою незалежності судової влади", - зазначає суддя
На тлі кадрового дефіциту та перевантаження суди активніше впроваджують технологічні рішення - Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, "Електронний суд", онлайн-засідання, а також інструменти автоматизації та елементи штучного інтелекту. Та суддя-спікер застерігає від переоцінки ролі технологій - "ШІ може бути помічником, але не тим, хто формує рішення замість людини. Залежність судді від непрозорого алгоритму позбавляє громадянина живого суддівського судження і совісті".
Вона також нагадує, що після початку повномасштабної війни судова система продовжила роботу не формально, а завдяки людям, які залишилися на робочих місцях під час обстрілів і блекаутів, забезпечували збереження справ та безперервність судочинства. Водночас за нинішнього рівня оплати утримати кваліфікованих фахівців дедалі складніше, адже ринок ІТ та юридичних послуг пропонує значно кращі умови.
У підсумку, суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду наголошує, що інвестиції в організаційне та патронатне забезпечення судів є прямою інвестицією в євроінтеграцію, дотримання строків розгляду справ і доступ громадян до правосуддя. Збереження професійного ядра судової системи, зазначає Марина Барсук, є показником інституційної зрілості держави, за яким уважно спостерігають європейські партнери.
